Ухвала суду № 36968814, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/800/31768/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Голяшкіна О.В. Леонтович К.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративної справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення одноразової допомоги,-

У с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними щодо невиплати одноразової грошової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради задоволено, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2008 році відповідач перейшов на інший вид пенсії по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на даний час отримує пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і користується пільгами та компенсаціями, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак пенсія по інвалідності позивачу у 1997 році була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-ХІІ ). Після чого він скористався своїм правом отримати страхове відшкодування та подав всі необхідні документи до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", яка і виплатила йому страхову суму в розмірі 4860 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 02.04.1992 року № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається одна пенсія за її вибором.

Згідност.11 цього Закону передбачено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців,осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 18 Закону пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Відповідно до ст. 19 Закону групи, і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії: інваліди війни при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Відповідно до преамбули постанови Кабінету Міністрів Української РСР №59 від 29.06.1991 року "Про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки" (далі - Постанова № 59) запроваджено державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби.

Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають також працівники вільнонайманого складу спеціальних установ, які за умовами своєї праці безпосередньо перебувають серед спецконтингенту цих установ, і професійної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ УРСР на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю.

Відповідно до Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України затвердженого Постановою № 59 страховик виплачує страхові суми: інвалідові групи - в розмірі трирічного грошового утримання.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відповідач після встановлення інвалідності мав право на два види пенсії, а саме: як військовослужбовець інвалідність якого пов'язана з проходженням служби та як ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС. Як вбачається із посвідчення вперше він обрав пенсію по інвалідності передбачену Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», і на нього розповсюджувались пільги та компенсації встановлені для даної категорії осіб, а не такі як для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому колегія суддів вважає, що він скористався своїм законним правом на отримання грошової компенсації за отримане ушкодження здоров'ю і при переведенні на інший вид пенсії немає права на компенсацію, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)