Ухвала суду № 36968825, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К-30523/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року

у справі № 2-а-9842/08/157

за позовом Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне українсько-турецьке підприємство «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2008 року № 0000181620/3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 0000181620/3 від 28 серпня 2008 року про визначення СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 333520,00 грн. за основним платежем та 100056,00 грн. за штрафними санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі провела невиїзну документальну перевірку з питання достовірності нарахування податку на додану вартість за жовтень 2007 року СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ, за результатами якої був складений акт № 1306/16-20/24532055/98 від 20 грудня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту пункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у жовтні 2007 року, на 335200,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ повинно було провести по рядку 16.3 податкової декларації з податку на додану вартість зменшення податкового кредиту на 335200,00 грн., оскільки згідно акту звірки взаєморозрахунків та заліку від 01 жовтня 2007 року сторони домовились зарахувати дебіторську заборгованість Фірми «Vitmar LLC» (США) по контракту від 11 червня 2007 року № 1 з суми товару, який надійшов по контракту від 20 січня 2004 року № 01.СІР.04 у розмірі 200000,00 доларів США, з огляду на що сума податку на додану вартість, сплачена позивачем митному органу у розмірі 333520,11 грн. при імпорті лінії для пакування дріжджів в комплекті марки ERPAKUNGSMASCHINEN згідно вантажної митної декларації № 023261 від 21 жовтня 2002 року та включена позивачем до рядка 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2002 року, є такою, що здійснена шляхом бартерних (товарообмінних) операцій.

28 серпня 2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000181620/3, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 433576,00 грн., у тому числі: 333520,00 грн. - за основним платежем, 100056,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки контракти від 11 червня 2007 року № 1 та від 20 січня 2004 року № 01.СІР.04, укладені між СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ та Фірмою «Vitmar LLC» (США), є самостійними угодами і жодним чином не пов'язані між собою, за змістом укладені контракти є окремими договорами купівлі-продажу, формою розрахунків у яких визначено валюту - долари США. Також, суд виходив з того, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо можливості проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з урахуванням того, що вимоги за вказаними вище контрактами були однорідні, а саме - грошові.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Абзацом 1 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

За приписами пункту 11.45 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово до 01 січня 2008 року в разі вивезення (експорту) товарів за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат платника податку.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1.19, 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг); продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 20 січня 2004 року між Фірмою «Vitmar LLC» (США) (продавець) та СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ (покупець) був укладений контракт за № 01.СІР.04, предметом якого є купівля-продаж обладнання (система охолодження) на умовах СІР - Одеса на загальну суму 515715,42 доларів США (т.1 арк. справи 48-49).

Також, між Фірмою «Vitmar LLC» (США) (покупець) та СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ (продавець) був укладений контракт за № 1 від 11 червня 2007 року, предметом якого є купівля-продаж обладнання в демонтованому стані - пакувальної лінії в комплекті, виробництва для упаковки дріжджів, вартістю 200000,00 доларів США (т.1 арк. справи 10-12).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків та заліку від 01 жовтня 2007 року по контрактам від 20 січня 2004 року № 01.СІР.04 та від 11.06.2007 року № 1 (т.1 арк. справи 50), СУТП «Одеські дріжджі» (сторона-1) та Фірма «Vitmar LLC» (США) (сторона-2) дійшли згоди, що на дату підписання цього акту взаєморозрахунки між сторонами по контракту від 11.06.2007 року № 1 (стороною-1 17 липня 2007 року був поставлений товар на загальну суму 200000,00 доларів США, оплата стороною-2 не здійснювалась) вважати здійсненими повністю, а по контракту від 20 січня 2004 року № 01.СІР.04 заборгованість сторони-1 перед стороною-2 складає 315715,42 доларів США (стороною-2 був поставлений товар на загальну суму 515715,42 доларів США згідно вантажних митних декларацій від 20 лютого 2004 року № 50005/4/005570 та від 27 лютого 2004 року № 50005/4/006534, оплата стороною-1 не здійснювалась). Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що проведення на підставі акту звірки взаєморозрахунків та заліку від 01 жовтня 2007 року по контрактам від 20 січня 2004 року № 01.СІР.04 та від 11.06.2007 року № 1 є зарахуванням зустрічних вимог та не може бути визначене як бартер, оскільки є одним із видів припинення зобов'язань, а також зважаючи на те, що доказів зміни умов контрактів щодо форми розрахунків податковим органом в процесі розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції надано не було, з урахуванням того, що подальші розрахунки за контрактом від 20 січня 2004 року № 01.СІР.04 здійснювались шляхом перерахування позивачем на рахунок Фірми «Vitmar LLC» (США) платежів у доларах США (т.1 арк. справи 186).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28 серпня 2008 року № 0000181620/3 та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна