Ухвала суду № 36968783, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/800/43928/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Голяшкіна О.В. Леонтович К.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Волноваського районного центру зайнятості на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі

№ 805/3494/13-а за позовом Волноваського районного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

у с т а н о в и л а:

У березні 2013 року Волноваський районний центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 6095, 67грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачеві було надано статус безробітного та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. Однак, внаслідок неодноразового розгляду судами різних інстанцій позову про визнання законним рішення Волноваського районного центру зайнятості щодо відмови у надані відповідачу статусу безробітного, були відсутні підстави для перебування ОСОБА_5 на обліку як безробітного та, відповідно, отримування ним грошової допомоги на випадок безробіття.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_5 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Волноваського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 6095,67 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_5 незаконно отримав допомогу безробіттю, оскільки обставинами, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено правомірність дій Волноваського районного центру зайнятості з приводу відмови у надані статусу безробітного, а тому виплачена йому грошова допомога на випадок безробіття підлягає стягненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відсутні факти невиконання або зловживання відповідачем своїми обов'язками відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення», законних підстав для стягнення вказаної допомоги по безробіттю немає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 лютого 2007 року відповідач звернувся до Волноваського районного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, однак листом центру зайнятості від 23.02.2007 року № 01-24/390 йому було відмовлено на підставі статті 8 Закону України «Про особисте селянське господарство».

ОСОБА_5 оскаржив вказану відмову в судовому порядку та постановою Волноваського районного суду Донецької області від 20 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2007 року, позов було задоволено: визнано дії Волноваського районного центру зайнятості неправомірними та зобов'язано зареєструвати ОСОБА_5 і надати йому статус безробітного для подальшого працевлаштування його за спеціальністю.

На виконання рішення суду апеляційної інстанції, Волноваським районним центром зайнятості наказом від 01.08.2007 року № НТ070801 ОСОБА_5 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 27.02.2007 року та цим же наказом було припинено виплату допомоги по безробіттю з 07.07.2007 року у зв'язку з працевлаштуванням безробітного відповідно до пп. « 1» п.1 ст.31 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно матеріалів справи, за проміжок часу з 27.02.2007 року по 07.07.2007 року відповідачу Волноваським районним центром зайнятості було сплачено допомоги по безробіттю у розмірі 6095, 67 грн.

Водночас, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Волноваським районним центром зайнятості населення подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції, за наслідками розгляду якої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2009 року скарга задоволена частково: постанову Волноваського районного суду Донецької області від 20 квітня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому судовому розгляді вказаної вище справи, постановою Волноваського районний суд Донецької області від 29 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького адміністративного суду від 3 грудня 2009 року, в задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2012 року зазначені судові рішення залишені без змін.

Постановою Верховного суду України від 18 вересня 2012 року в задоволені заяви ОСОБА_5 щодо неоднакового судом касаційної інстанції ст. 8 Закону України «Про особисте селянське господарство», ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 1 Порядку визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2031 відмовлено.

Тобто, зазначеними вище судовими рішеннями встановлено правомірність відмови Волноваського районного центру зайнятості в надані відповідачу статусу безробітного та, відповідно, обгрунтованість щодо стягнення з ОСОБА_5 незаконно отриманої ним грошової допомоги по безробіттю.

Крім того, суди, які розглядали справу за даним позовом, з урахуванням положень Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), обґрунтовано дійшли до висновку, що оскільки розрахунковий місячний дохід члена особистого селянського господарства ОСОБА_5 перевищував встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, то він не може бути віднесений до категорії безробітних, а тому він належить саме до категорії зайнятого населення і підстав для надання йому відповідного статусу і грошової допомоги немає.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно підпункту «б»пункту 3 ст. 1 цього Закону до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року №357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих,така особа знімається з обліку як безробітна установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у розумінні ч. 2 ст. 72 КАС України обов'язковими для суду при розгляді цієї справи є аналогічні обставини, встановлені по справі, в якій рішення Волноваського районного центру зайнятості щодо відмови надати статус безробітного визнано правомірним.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що відповідачем у встановлений строк кошти не повернуті, суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги законними та стягнув отриману допомогу по безробіттю.

Отже, через неправильне з'ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог та неправильно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Волноваського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)