Ухвала суду № 36968793, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К-32820/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

представника відповідача-1 - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

та заяву Прокуратури Полтавської області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року

у справі № 2а-47414/09/1670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент»

до 1. Державної податкової інспекції у місті Полтаві,

2. Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області,

за участю Прокурора Полтавської області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Полтавський алмазний інструмент» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області (далі - відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 2765703,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 2765703,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Полтавської області підтримала вимоги касаційної скарги ДПІ у м. Полтаві.

У запереченні на касаційну ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент», посилаючись на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 - ДПІ у м. Полтаві її правонаступником - ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 596894 від 05 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент» подало до ДПІ у м. Полтаві податкові декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року, у рядках 25.1 яких товариство задекларувало суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірах: 165829,00 грн., 186942,00 грн., 137224,00 грн., 147301,00 грн., 192638,00 грн., 190116,00 грн., 232854,00 грн., 198778,00 грн., 220959,00 грн., 147323,00 грн., 107209,00 грн., 58360,00 грн., 160273,00 грн., 140742,00 грн., 49231,00 грн., 277678,00 грн., 41612,00 грн., 59677,00 грн., 50957,00 грн. відповідно, а всього на суму 2765703,00 грн. Разом з деклараціями позивачем були подані розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування (т.1 арк. справи 15-192).

ДПІ у м. Полтаві провела позапланові виїзні перевірки ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вказані періоди, за результатами яких були складені довідки від 18 лютого 2008 року № 346/23-2/33804724, від 31 березня 2008 року № 687/23-2/33804724, від 16 травня 2008 року № 961/23-2/33804724, від 09 червня 2008 року № 1072/23-2/33804724, від 15 серпня 2008 року № 1592/23-2/33804724, від 19 грудня 2008 року № 2547/23-2/33804724, від 26 січня 2009 року № 124/23-2/33804724, від 16 липня 2009 року № 1452/23-2/33804724 (т.1 арк. справи 193-213), на підставі яких ДПІ у м. Полтаві склала довідки про підтвердження сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами позапланових (виїзних) документальних перевірок (т.3 арк. справи 153-166) та подала до органу державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість від 09 листопада 2009 року № 22081, від 10 листопада 2009 року № 22082, від 09 листопада 2009 року № 22211, від 09 листопада 2009 року № 22304, від 10 листопада 2009 року № 166, від 09 листопада 2009 року № 290, від 16 лютого 2010 року № 350, від 09 листопада 2009 року № 291, від 16 лютого 2010 року № 351, від 05 листопада 2009 року № 593, від 04 листопада 2009 року № 611, від 05 листопада 2009 року № 594, від 04 листопада 2009 року № 610, від 10 листопада 2009 року № 173, від 05 листопада 2009 року № 395, від 10 листопада 2009 року № 174, від 05 листопада 2009 року № 396, від 09 листопада 2009 року № 75, від 04 листопада 2009 року № 445, від 04 листопада 2009 року № 608, від 04 листопада 2009 року № 446, від 04 листопада 2009 року № 609, від 10 лютого 2010 року № 773, від 05 листопада 2009 року № 210, від 05 листопада 2009 року № 394, від 10 листопада 2009 року № 563, від 16 лютого 2010 року № 665, від 10 лютого 2010 року № 24, від 09 листопада 2009 року № 337, від 09 листопада 2009 року № 448, від 04 листопада 2009 року № 498 (т.1 арк. справи 253-268) в підтвердження заявленого позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2521399,85 грн., а саме: за листопад 2007 року в сумі 165829,00 грн., грудень 2007 року в сумі 186942,00 грн., січень 2008 року в сумі 137224,00 грн., лютий 2008 року в сумі 143883,00 грн., березень 2008 року в сумі 192638,00 грн., квітень 2008 року в сумі 190116,00 грн., травень 2008 року в сумі 232854,00 грн., серпень 2008 року в сумі 179544,00 грн., вересень 2008 року в сумі 151515,12 грн., жовтень 2008 року в сумі 97700,46 грн., листопад 2008 року в сумі 94533,00 грн., грудень 2008 року в сумі 58360,00 грн., січень 2009 року в сумі 149393,34 грн., лютий 2009 року в сумі 137268,30 грн., березень 2009 року в сумі 49231,00 грн., квітень 2009 року в сумі 202122,63 грн., травень 2009 року в сумі 41612,00 грн., червень 2009 року в сумі 59677,00 грн., липень 2009 року в сумі 50957,00 грн.

Непідтвердження контролюючим органом решти суми податку на додану вартість 244307,62 грн. (а саме: за лютий 2008 року в сумі 3418,00 грн., серпень 2008 року в сумі 19234,00 грн., вересень 2008 року в сумі 69443,88 грн., жовтень 2008 року в сумі 49622,54 грн., листопад 2008 року в сумі 12676,00 грн., січень 2009 року в сумі 10879,66 грн., лютий 2009 року в сумі 3473,70 грн., квітень 2009 року в сумі 75555,37 грн.), що підлягає бюджетному відшкодуванню, обумовлене ненадходженням до податкового органу відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок безпосередніх контрагентів позивача або контрагентів безпосередніх контрагентів позивача в ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та донарахуванням позивачу податку на додану вартість в сумі 3418,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06 листопада 2009 року № 0001022305/0, хоч і скасованого в адміністративному порядку узгодження податкового зобов'язання згідно рішення ДПІ у м. Полтаві від 22 грудня 2009 року № 32136/10/25-040 «Про результати розгляду первинної скарги» (т.3 арк. справи 151-152), але не проведеного в оперативному обліку платежів позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що перевірками не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди, з урахуванням того, що факт сплати податку на додану вартість у сумі 244307,62 грн. підтверджений належним чином оформленими платіжними дорученнями, а також зважаючи на те, що спору щодо наявності у позивача надмірної сплати податку на додану вартість у сумі 2521399,38 грн. між сторонами немає, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06 листопада 2009 року №0001022305/0 було скасоване рішенням ДПІ у м. Полтаві від 22 грудня 2009 року №32136/10/25-040 «Про результати розгляду первинної скарги», а будь-які інші рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані податкові періоди податковим органом не приймались.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наявність у позивача бюджетного відшкодування у сумі відповідачем-1 2765703,00 грн. не заперечується, спору щодо наявності у позивача надмірної сплати податку на додану вартість у сумі 2521399,38 грн. між сторонами немає, спірним є факт підтвердження суми податку на додану вартість, що піддягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 244307,62 грн.

Відповідно до частин 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

ДПІ у м. Полтаві були проведені позапланові виїзні перевірки ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вказані періоди, за результатами яких складені довідки від 18 лютого 2008 року № 346/23-2/33804724, від 31 березня 2008 року №687/23-2/33804724, від 16 травня 2008 року № 961/23-2/33804724, від 09 червня 2008 року №1072/23-2/33804724, від 15 серпня 2008 року № 1592/23-2/33804724, від 19 грудня 2008 року № 2547/23-2/33804724, від 26 січня 2009 року № 124/23-2/33804724, від 16 липня 2009 року №1452/23-2/33804724.

У вказаних довідках не було встановлено порушень при визначенні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, але зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість по деклараціях за за лютий 2008 року в сумі 3418,00 грн., серпень 2008 року в сумі 19234,00 грн., вересень 2008 року в сумі 69443,88 грн., жовтень 2008 року в сумі 49622,54 грн., листопад 2008 року в сумі 12676,00 грн., січень 2009 року в сумі 10879,66 грн., лютий 2009 року в сумі 3473,70 грн., квітень 2009 року в сумі 75555,37 грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджене результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів «б», «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06 листопада 2009 року №0001022305/0 було скасоване рішенням ДПІ у м. Полтаві від 22 грудня 2009 року №32136/10/25-040 «Про результати розгляду первинної скарги».

Таким чином, відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ у м. Полтаві мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», щодо подачі до органу державного казначейства відповідного висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірі 244307,62 грн. не був виконаний ДПІ у м. Полтаві, а обов'язок ГУ ДКУ у Полтавській області щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 2521399,38 грн. згідно поданих податковим органом висновків також не був виконаний органом державного казначейства, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом отримані не всі відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що факт сплати податку на додану вартість у сумі 244307,62 грн. підтверджений належним чином оформленими платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та не заперечувався податковим органом.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві та заява Прокуратури Полтавської області про приєднання до касаційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області та заяву Прокуратури Полтавської області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна