Ухвала суду № 36967765, 14.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" листопада 2013 р.справа № 0870/9145/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Воловик В.О., дов. від 08.10.12 р.

відповідача: - Харламова О.О., дов. від 02.07.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 р. у справі № 0870/9145/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 р. Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платинами податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) від 14.09.2012 р. № 0000920028.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача є неправомірними, оскільки позивач здійснив реальну господарську операцію, якою спричинив реальні зміни свого майнового стану, отримав реальну продукцію, сплатив реальні кошти та підтвердив факт вчинення операції оформленням усіх необхідних бухгалтерських документів. Контрагент позивача - ПП «Веста», на момент розгляду конкурсної пропозиції та на момент укладення і виконання договору зареєстровано як юридична особа, його свідоцтво платника ПДВ не скасовано. Придбані запчастини використовуються у ремонті основних засобів позивача, в подальшому не реалізовувались.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 р. у справі № 0870/9145/12 (суддя Батрак І. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що акт перевірки не встановлює жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарською операцією з придбання товару, внаслідок чого акт не може слугувати належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту і бути належним доказом виявленого порушення. Таким чином, висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого актом порушення, визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, що подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 р. у справі №0870/9145/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не рахував того, що контрагент позивача не міг постачати товари на адресу позивача з огляду на відсутність у останнього технічних, технологічних та фізичних умов і ресурсів. Відповідно до цього, враховуючи відсутність фактичного постачання товарів від контрагентів, позивачем протиправно сформовано податковий кредит.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надали свої доводи та заперечення щодо аргументів апеляційної скарги, підтвердили правові позиції сторін в даній справі, представник позивача просив залишити без змін судове рішення в даній справі як законне та обґрунтоване, представник відповідача зазначив про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Веста» за травень 2012 року (акт від 30.08.2012 р. № 323/28-1/00130872, а.с.20-35), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.201.10 ст.201 ПК України, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання правомірності висновків відповідача про безпідставність формування Товариством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання товарів у контрагента ПП «Веста». Суд першої підтримав правову позицію позивача по справі, задовольнивши позовні вимоги.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної позапланової перевірки в результаті порушення п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.201.10 ст.201 ПК України Товариством занижено податок на додану вартість за травень 2012 року на суму 18 949,00 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарська операція, проведена на підставі договорів про закупівлю товарів за державні кошти № 5 та № 11 від 03.01.2012р., укладеному між ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" (Покупець) та ПП «Веста» (Постачальник), не мала реального характеру.

Така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що на дату підписання акту перевірки між сумою податкового кредиту ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» та податковими зобов'язаннями ПП «Веста» існують розбіжності у сумі 52 149 грн. у зв'язку з відображенням ПП «Веста» у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» у травні 2012 року на суму ПДВ 52 149 грн., які не підтверджені даними бухгалтерського та податкового обліку ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Тобто ПП «Веста» перекручено податковий облік з нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2012 року.

Крім того, у контрагентів ПП «Веста» по ланцюгу постачання відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається здійснення операцій, які не мають реального товарного характеру, наявні не задекларовані взаємовідносини з ПП «Веста» .

При цьому, в декларації на прибуток за І квартал 2012 р. ПП «Веста» зазначено, що балансова вартість основних засобів складає станом на 01.01.12 р. 215 451 грн., згідно пояснень директора та головного бухгалтера ПП «Веста» загальна кількість працюючих на підприємстві 4 особи. Головним відділом податкової міліції ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська встановлено лише місцезнаходження платника та відсутня інформація про наявність складських приміщень.

Крім того перевіркою встановлено, що товарно-транспортні накладні, виписані ПП «Веста», заповнені не у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 (далі - Правила № 363), а саме: у пункті навантаження вказано лише місто, без зазначення вулиці, адреси складу, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження (що замовник зобов'язаний зазначити відповідно до пунктів 8.25, 8.26 цих Правил), відсутні номери подорожних листів (передбачені відповідно до п.11.3 Правил № 363).

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що у періоді, який перевірявся, ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго» (Покупець) мало господарські відносини з ПП «Веста» (Постачальник) за договорами про закупівлю товарів за державні кошти № 5 та №11 від 03.01.2012 р. (а. с.75-84), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такі товари - парогенератори, не змонтовані (запчастини до котельного та котельно-допоміжного обладнання) 2011-2012 років виготовлення, в кількості, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ПП «Веста», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ПП «Веста», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказані договори, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару, сертифікати якості, видані виробником ТОВ «Завод монтажних виробів», ТТН, що свідчать про перевезення товару від постачальника до покупця, платіжне доручення, що свідчить про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери (а. с.85-102).

При цьому, судом першої інстанції встановлено і не спростовано відповідачем факт придбання ПП «Веста» товару (запчастин) у ТОВ «Завод монтажних виробів» (скоби КГ-2340-К, тяги КГ-3267-К, вухо КГ-3968-К, вушка КГ-2037, хомут КГ-2333), за який також підтверджується вищевказаними документами.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Трейдсплав» запчастин у ремонті основних засобів відповідачем належними доказами не спростовано.

Посилання скаржника на недоліки ТТН (зазначення у пункті навантаження лише міста, без зазначення вулиці, адреси складу, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження), колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з аналізу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що і мало місце в даному випадку.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів, використання придбаних запчастин у неоподатковуваних операціях.

Кількість працюючих на ПП «Веста» також не може впливати на реальність господарських операцій, оскільки ПП «Веста» не являлась виробником запчастин, придбаних ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго», а лише постачальником цих запчастин, вироблених ТОВ «Завод монтажних виробів».

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ПП «Веста» (зокрема, перекручення задекларованих даних) та його контрагентами по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом збільшень податкових зобов'язань з ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ за травень 2012 р. у розмірі 18 949 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9474,50 грн., здійсненого на підставі спірного податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012 р. № 0000920028 (а. с.41), відносно чого зроблено правомірний висновок судом першої інстанції та обґрунтовано задоволено вимоги щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платинами податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 р. у справі №0870/9145/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 р. у справі №0870/9145/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко