Ухвала суду № 36967735, 25.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2013 р.

справа № 804/7254/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Східно-Дніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/7254/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін»

до

про

Східно-Дніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» (далі по тексту – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східно-Дніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000032200 від 26 лютого 2013 року та №0000332200 від 03 травня 2013 року. (а.с.3-9)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/7254/13-а. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/7254/13-а адміністративний позов задоволено повністю. (суддя – Захарчук Н.В.) (а.с.169-179)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не доведено нікчемність правочинів правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами.

Відповідач – Східно-Дніпровська об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та неповноту з’ясування обставин справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/7254/13-а та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат суд мав перевірити, чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 24 січня 2013 року по 01 лютого 2013 року посадовими особами Східно-Дніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Каолін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2012 року, результати якої оформлено актом №88/22/24228943 від 08 лютого 2013 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем:

- п.135.2, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 523 грн.;

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 258442 грн.

26 лютого 2013 року на підставі акту перевірки №88/22/24228943 від 08 лютого 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем на 258442,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 64611,00 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначеного рішення суб’єкта владних повноважень в адміністративному порядку Державною податковою службою у Дніпропетровській області Державної податкової служби України податкове повідомлення-рішення відповідача від 26 лютого 2013 року №0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з ПДВ залишено без змін, збільшено визначену суму штрафних (фінансових) санкцій на 64 610,00 грн.

03 травня 2013 року Східно-Дніпровською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332200, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 64610,00 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Віконні Системи», ТОВ «Ферріт-Д» є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків.

Судом встановлено, що позивач в межах господарської діяльності укладав правочини з вищезазначеними контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 19 червня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/7254/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 27 грудня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна