Ухвала суду № 36965859, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/387/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування акту перевірки від 23.07.2012 та податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати незаконними та скасувати Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 23 липня 2012 року № 853/2230/22973803, податкові повідомлення-рішенння від 17 серпня 2012 року №0006402230, № 0006412230, № 0006422230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У даному рішенні, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звернула увагу на те, що відповідачем, в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не було наведено доводів та надано доказів, які б безспірно підтверджували недобросовісність дій позивача як платника податків, свідчили про узгодженість дій позивача та його контрагента, спрямованих на штучне створення умов для отримання позивачем податкової вигоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року позов задоволено - скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0006402230, № 0006412230 та № 0006422230.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аксон» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23 липня 2012 року № 853/2230/22973803.

Згідно висновків даного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема - п. 198.1., п. 198.2., п. 198.6. ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 11500 грн.; порушення п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, пунктів 198.2., 198.3. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 ПК України ТОВ «Аксон» по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму - 3163 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення рядка 24 Декларації з ПДВ на суму 3163,00 грн. (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22- рядок 23); порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14, пунктів 198.2., 198.3. ст. 198, п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Аксон» по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму - 16354,00 грн., в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2011 року на вказану суму.

На підставі висновків Акту, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС 17 серпня 2012 року були прийняті податкові повідомлення рішення № 0006402230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 140 223, 00 грн., № 0006412230, яким ТОВ «Аксон» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 16354 грн. та № 0006422230, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3163,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішеннями Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, вказані податкові повідомлення-рішення були залишено без змін.

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем протиправно, звернувся до суду з позовом, в якому просив їх скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТВК «Град» за період щодо якого проводилася перевірка, в той же час, реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Відповідач з таким висновком не погодився, подав апеляційну скаргу, мотивовану зокрема тим, що в ході проведення перевірки ТОВ «ТВК «Град» (контрагента позивача) встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Крім того, апелянт посилається на те, що згідно пояснень гр. ОСОБА_2 останній за винагороду зареєстрував ТОВ «ТВК «Град», у подальшому фінансово-господарську діяльність не здійснював, жодних документів не видавав і не підписував. Зазначене, на думку апелянта підтверджує, що операції між ТОВ «Аксон» та ТОВ «ТВК «Град» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру, що в свою чергу свідчить про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "ТВК "Град" (постачальник) було укладено договір поставки №1-03/0211 від 02 березня 2011 року, відповідно до п.1.1 якого, постачальник передає у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначних договором прийняти та оплатити товар. Згідно п.1.2 під товаром розуміється комп'ютерна, офісна і оргтехніка та комплектуючі до комп'ютерної, офісної техніки, витратні матеріали до оргтехніки. Пунктом 1.3 передбачено, що найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у видаткових накладних, які є підставою для розрахунків між покупцем та постачальником. Відповідно до п. 2.3 Договору, покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунків чи видаткових накладних на розрахунковий рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договору контрагентом позивача було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, У видаткових накладних на виконання п. 1.3 Договору вказано найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставлявся.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Аскон» отримало від контрагента належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких також наявні справи.

Крім того, операції по вказаному договору були відображені позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, таблицями з бухгалтерськими проводками.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "ТВК "Град" (продавець) було укладено договір поставки меблів № 02/09/11-05 від 02 вересня 2011 року, відповідно до п.1.1. якого продавець передає у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначних договором прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.1.2. договору, під товаром розуміється офісні та конференційні меблі (столи, шафи, крісла та стільці) згідно із специфікацією. Пунктом 1.3 передбачено, що найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у видаткових накладних, які є підставою для розрахунків між покупцем та постачальником. Вартість товару визначено в розмірі 67650,06, в т.ч. ПДВ - 11275,01 грн.(п. 2.2. Договору). Згідно п. 2.4 Договору, покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунків чи видаткових накладних на розрахунковий рахунок продавця. Пунктом 2.5 передбачена можливість здійснення оплати за товар у вексельній формі.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ "ТВК "Град" було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи. У видаткових накладних на виконання п. 1.3 Договору вказано найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставлявся. Крім того, в матеріалах справи міститься специфікація до Договору № 02/09/11-05 від 02 вересня 2011 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Аскон» отримало від контрагента належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких також наявні справи.

Крім того, операції по вказаному договору були відображені позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, таблицями з бухгалтерськими проводками.

18 липня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ТВК "Град" (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 07/18-3, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання із виконання нескладного монтажу (переміщенню та встановленню окремих одиниць обладнання системи регенерації та електролізу) в порядку та на умовах договору, та відповідно до протоколу погодження договірної ціни на надання послуг (Додаток 1 до Договору). Вартість послуг, згідно п. 2.1 складає 38900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6483,33 грн. Пунктом 2.2. передбачено, що розрахунок за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за платіжними реквізитами наданими Виконавцем, у відповідності до наданих рахунків-фактур, та у відповідності з актами приймання-передачі робіт. Відповідно до п. 3.1 Договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом здачі-приймання наданих послуг, підписаними уповноваженими на те представниками сторін.

На виконання умов зазначеного договору контрагентом позивача було надано вказані у договорі послуги відповідно до його умов, а також згідно листа-замовлення №18/07 від 18.07.2011 року на виконання нескладного монтажу та технічного завдання від 21.07.2011 року. Як наслідок, між сторонами складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та ТОВ "ТВК "Град" виписана податкова накладна. Оплата за надані послуги здійснювалася на підставі протоколу погодження договірної ціни на надання послуг до Договору № 07/18-3 від 18 липня 2011 року в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями.

05 липня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ТВК "Град" (експедитор) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 07/05-5, згідно умов якого, експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані із перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, вантажно-розвантажувальні роботи, здійснення перевірки кількості та якості вантажу, зберігання вантажу, та інші операції пов'язані з перевезенням. Пунктом 1.3 передбачено, що найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість послуг за цим Договором зазначається у протоколах погодження договірної ціни на надання послуг, що є додатками до цього договору. Відповідно до п. 2.2 Договору, розрахунок за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за платіжними реквізитами наданими експедитором, у відповідності до наданих рахунків-фактур, та у відповідності з актами приймання-передачі послуг.

Судом першої інстанції під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні було встановлено, що товарно-експедиційні послуги виконувались для внутрішніх робіт. Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

На підтвердження факту належного виконання умов даного Договору, в матеріалах справи наявні Протоколи погодження договірної ціни, які в силу пунктів 1.3, 2.1, 3.1 Договору є невід'ємною його частиною. Також між сторонами складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), ТОВ "ТВК "Град" виписані податкові накладні. Також в матеріалах наявні товарно-транспортні накладні.

12 липня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ТВК "Град" (виконавець) було укладено договір надання маркетингових послуг № 07/12-4, відповідно до п.1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень ринку продажу та обслуговування комп'ютерної та офісної техніки за напрямками, що цікавлять замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані маркетингові послуги згідно з протоколами погодження договірної ціни надання маркетингових послуг. Пунктом 1.3 передбачено, що найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість послуг за цим Договором зазначається у протоколах погодження договірної ціни на надання послуг, що є додатками до цього договору. Згідно п. 1.4. предметом маркетингових досліджень є можливість запровадження електронних видань та перспективи розвитку в умовах існуючого ринку продажу та обслуговування комп'ютерної та офісної техніки. Пунктом 2 Договору визначені напрямки маркетингових досліджень. Згідно п. 3.2 Договору, розрахунок за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за платіжними реквізитами наданими експедитором, у відповідності до наданих рахунків-фактур, та у відповідності з актами приймання-передачі маркетингових послуг.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами складено Протокол погодження договірної ціни на надання послуг, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), ТОВ "ТВК "Град" виписані податкові накладні. Оплата за надані маркетингові послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, в матеріалах наявні лист замовлення №12/07 від 12.07.2011 року на проведення маркетингових досліджень ринку продажу та обслуговування комп'ютерної та офісної техніки, а також власне результати досліджень.

29 вересня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ТВК "Град" (виконавець) було укладено договір надання послуг по збиранню меблів № 29/09/11-03, відповідно до п.1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується із виконання послуг по збиранню та встановленню меблів - офісні та конференційні меблі (столи, шафи). Пунктом 1.2 передбачено, що найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість послуг за цим Договором зазначається у протоколах погодження договірної ціни на надання послуг, що є додатками до цього договору. Відповідно до п.2.1 збірка здійснюється на місці у Замовника. Відповідно до п. 2.3 Договору, прийняття-передання наданих послуг здійснюється сторонами за актом здачі-приймання наданих послуг, підписаними уповноваженими на те представниками сторін. Згідно п. 3.2 Договору, розрахунок за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за платіжними реквізитами наданими експедитором, у відповідності до наданих рахунків-фактур, та у відповідності з актами приймання-передачі послуг.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами складено Протокол погодження договірної ціни на надання послуг, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) , ТОВ "ТВК "Град" виписана податкова накладна. Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, в матеріалах наявні лист замовлення №29/09 від 29.09.2011 року на збирання та встановлення меблів, та технічне завдання від 29.09.2011 року.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Крім того, на момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи, повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

В своїй апеляційній апелянт вказує на те, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля. Зокрема посилається на те, що в ході проведення перевірки ТОВ «ТВК «Град» (контрагента позивача) встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Колегією суддів вказані доводи відхиляються, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Таким чином, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі копіями належним чином оформлених первинних документів, в повній мірі підтверджується реальність господарських операцій, в той же час відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТВК «Град» за період щодо якого проводилася перевірка, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування акту перевірки від 23.07.2012 та податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.