Ухвала суду № 36965876, 29.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11422/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал-2005" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал-2005" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 р. №0005042208 та №0005032208, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Факторіал-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Лоу Консалт», ТОВ «Дормашавто» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (далі разом або окремо Контрагенти/Контрагент). За наслідком перевірки було складено акт від 05.04.2013 № 316/22-8/33400937 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Факторіал - 2005» податкового законодавства, та податковим органом зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів, послуг позивачу вказаними вище контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0005042208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 109404 грн. (основний платіж - 104881грн, штрафні санкції - 4523грн) та № 0005032208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 100504 грн. (основний платіж - 89444грн, штрафні санкції - 11060грн).

Погоджуючись з висновками відповідача та суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів на спростування висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

На підтвердження виконання укладених з ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Дормашавто» договорів: № 01/03-11 від 01 березня 2011 року, № 02/07-10 від 02 липня 2010, № 02/08-10 від 02 серпня 2010 року , № 04/02/11 від 04 лютого 2011р., № 10/09/10 від 10 вересня 2010р.,№ 02/08/10 від 02 серпня 2010р., № 24/05/10 від 24 травня 2010р., № 252/10/10 ТП від 25 жовтня 2010 року позивачем надано: податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, звіти про маркетингові послуги.

Також позивачем придбавалися товари згідно видаткової накладної № 17 від 01 липня 2011 року у ТОВ «Остін трейд».

Позивачем було укладено з ТОВ «Дормашавто» договір транспортного експедирування № 252/10/10 ТП від 25 жовтня 2010 року.

В підтвердження реальності виконання вказаного договору з Контрагентом позивачем надано суду до договору податкові накладні, заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні, довіреності осіб які приймали товар, видаткові накладні.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, колегія суддів апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідних маркетингових послуг та послуг транспортного експедирування, виконання яких було здійснено відповідними особами контрагентів, які фактично могли б надати такі послуги, а також не надано жодних доказів наявності у контрагента трудових ресурсів, виробничого, транспортного чи іншого обладнання, відтак, є підстави вважати, що господарські операції, що відбулися, оформлені лише документально.

При цьому, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на те, що судом першої інстанції детально досліджено і проаналізовано зміст угод, укладених позивачем з його контрагентами, та встановлено, що належних доказів на підтвердження фактичного їх виконання, суду не надано, такі докази в матеріалах справи відсутні, а ті документи, які надані позивачем для підтвердження «товарності» проведених операцій з контрагентами жодним чином не підтверджують їх реальності і виконання саме силами контрагентів та обґрунтовано судом першої інстанції такі відхилені.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів обґрунтованість та законність свого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал-2005" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.2014р.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л. П. Борисюк

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.