Ухвала суду № 36955017, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8631/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «БЕРЕСТ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «БЕРЕСТ» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - Відповідачі) у якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012р. № 0000512260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеного аналізу фінансово-господарських документів податковим органом виявлено, що ціна за одну тонну сільськогосподарської продукції нижче рівня ціни за одну тонну сільськогосподарської продукції згідно даних Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП "Держзовнішінформ", позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість транспортно-експедиторських послуг отриманих від ТОВ "Аграрна приватна фірма "Ранок" та ТОВ "Компанія-Агроінвест", які не підтверджуються відповідними розрахунковими та іншими документами, а саме відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

17 вересня 2012 року на підставі зазначеного аналізу відповідачем складено Акт №2967/22-621-02403446 "Про результати планової виїзної перевірки ПАТ "БЕРЕСТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012" (далі по тексту - Акт перевірки).

На підставі Акт перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року №0000512260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 455 099,00 грн., в тому числі за основним платежем - 364 079,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91 020,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач експортував сільськогосподарську продукцію, а саме: крупу кукурудзяну, жовтий колотий горох, сою, горох шліфований, зокрема компаніям Vettera Trade S.A. (Республіка Панама), ТОВ "Віталкомус" (Молдова), ТОВ "Ракан-Крупяной Дом".

На думку податкового органу, яка викладена в Акт перевірки, за цінами нижчими рівня звичайних цін.

Разом з тим, Акт перевірки не містить посилань на первинні та звітні документи, які б свідчили, що позивач реалізовував товар за ціною, що є іншою ніж звичайна, як відсутні і будь-які інші докази того, що ціна на сільськогосподарську продукцію, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів неодноразово оголошувала перерву в розгляді справи для надання податковим органом доказів для визначення спірної ціни.

Проте, відповідачем не надано бюлетенів "Огляд цін українського та світового товарних ринків", на підставі яких можливо встановити які саме дані ДП "Держзовнішінформ" використано при визначенні рівня звичайних цін, в свою чергу бюлетені ДП "Держзовнішінформ" надані позивачем не містять інформації щодо рівня ринкових цін на сільськогосподарську продукцію, яка експортувалась позивачем за перевірений період.

Пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) зокрема визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Аналогічні норми стосовно визначення звичайної ціни містить і Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковим органом не доведено, що ціна договору, визначена ПАТ "БЕРЕСТ", не відповідає рівню звичайної ціни та не надано жодного доказу на підтвердження цього, а тому висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження суми податкових зобов'язань є не обґрунтованим та помилковим.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.