Постанова № 36955020, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9873/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.,

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український транспортно-логістичний центр» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 0008292202 та № 0008302202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено перевірку позивача за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №513/22.2/34619229 від 28.05.2013р. (далі по тексту - Акт).

Актом перевірки встановлено порушення податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 4 390 462грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 465 932грн., за жовтень 2012 року в сумі 1 397 822грн., за листопад 2012 року в сумі 1 362 313грн., за грудень 2012 року в сумі 1 164 395грн. та встановлено завищення залишку невід'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації) всього в сумі 1 609 259грн., в т.ч. за грудень 2012 року в сумі 1 609 259грн.

На підставі встановлених порушень 12.06.2013р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0008292202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 488 078грн., в тому числі основний платіж - 4 390 462грн. та штрафні санкції - 1 097 616грн. та №0008302202, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 609 259грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (Основний виконавець), ДП «Укрспецвагон», ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» (Співвиконавці) та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Ененрготранс» (Замовник) укладені договори №010-2011, №012-2011 від 07.12.2011р. про організацію перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків надані послуги, пов'язані з цим перевезенням, відповідно до яких сторони зобов'язані виконувати всі умови даних Договорів та мають право на взаємне отримання інформації, необхідної для виконання ними своїх обов'язків за цими Договорами.

Між позивачем (Основний виконавець), ДП «Укрспецвагон», ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» (Співвиконавці) та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Ененрготранс» (Замовник) укладено договір №1009/013-2012 від 03.02.2012р. про організацію перевезень солі та галіту у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями, відповідно до якого Основний виконавець та Співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у напіввагонах.

На виконання умов зазначених договорів контрагентом ДП «Укрспецвагон» виписані податкові накладні 12.05.2012р. №162 на загальну суму 3 142 875,51грн. в тому числі ПДВ 523 812,58грн., №164 на загальну суму 26 883 647,94грн. в тому числі ПДВ 4 480 607,99грн., №167 на загальну суму 449 396,04грн. в тому числі ПДВ 74 899,34грн.

За результатом зустрічної перевірки позивача з контрагентом ДП «Укрспецвагон», податковим органом складено довідку від 24.04.2012 року № 329/40.0-14/01056362, в якій зазначено, що податкові накладні №162, №164 та №167 від 29.02.2012р. не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позиція суду першої інстанції, що позивач мав право задекларувати податковий кредит лише в тому місяці, коли ним було отримано податкову накладну від контрагента ДП «Укрспецвагон», а саме в лютому місяці 2012 року, є помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податковий кредит формується на підставі податкових накладних отриманих та включених до Реєстру отриманих податкових накладних протягом звітного періоду. Згідно ст. 198 ПКУ, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, Податковим кодексом прямо визначено що, до податкового кредиту за поточний звітний період можуть бути включені податкові накладні виписані у минулих податкових періодах з обмеженням їх «придатності» строком в 365 календарних днів.

Згідно зі ст. 201 ПКУ в разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський, облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, покупець має подати скаргу на постачальника, який порушив порядок заповнення податкової накладної та/або порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі в тому звітному періоді, в якому він включив ПДВ за такою податковою накладною до податкового кредиту.

Відносно фінансових санкцій з податку на додану вартість застосованих до позивча, суд апеляційної інстанції повідомляє наступне.

Позивачем в первинно поданій декларації з ПДВ за березень 2012 року загальна сума отриманого податкового кредиту була врахована у рядку 15 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу), та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди), та/або не оподатковуються (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України)» з наступним розподілом із застосуванням коефіцієнту 99,97%.

Водночас коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V ПКУ у повній сумі відображалося за рядком 16.1.2 без застосування розподілу. Зазначені помилки призводили до заниження суми податкового кредиту.

В листопаді 2012 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2012 року (далі - Уточнюючий розрахунок), що в свою чергу не заперечується представником податкового органу в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Під час розгляду справи та дослідженні всіх первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковий кредит було «збільшено» на суму 558 934,08 грн. за контрагентом ДТГО "Південно-західна залізниця", та помилково «зменшено» на 558 934,08 грн. за контрагентом СТГО "Південна залізниця", це вказує на технічні коригування здійснені позивачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач не порушував вимог чинного податкового законодавства України при віднесенні до складу податкового кредиту у червні 2012 року суми ПДВ 5 079 320 грн., оскільки технічна помилка допущена позивачем при заповненні рядків Додатку 1 до податкової декларації з ПДВ жодним чином не вплинула на визначення суми податкового кредиту та стан розрахунків підприємства з бюджетом, тобто донарахування податкових зобов'язань та фінансових санкції до підприємства суд вважає безпідставним.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року № 0008292202 винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року № 0008302202 винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр» судові витрати у розмірі 3 441,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.