Ухвала суду № 36954985, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2259/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Юрків Р.В., представника відповідача - Мірошніченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Європейський банк раціонального фінансування" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Європейський банк раціонального фінансування" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011482250 від 27.12.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 11.12.2012 р. №2120/2250/19364584, за змістом якого позивачем порушено положення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, пп.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп. 14.1.138 п.14.1 ст.14 та п.6 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 3734308,00 гри., в т .ч. по періодах: 3 квартали 2009 року - 780318,00 грн., 2009 рік - 1433121,00 грн., 1 півріччя 2010 року - 882816,00 грн., 3 квартали 2010 року - 1424554,00 грн., 2010 рік - 2291058,00 грн., 2 квартал 2011 року - 5405,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - 10129,00 грн., 1 квартал 2012 року - 4012,00 грн.

З Акту перевірки вбачається, що висновки виявлених порушень відповідач обґрунтовує наступним: 1) позивачем було завищено загальна сума валових витрат за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року у розмірі 14972516,00 грн., що сталося внаслідок завищення суми страхового резерву на загальну суму 14869711,0 грн.; 2) Донецькою філією ПАТ "Європейський банк раціонального фінансування" до складу валових витрат було включено витрати на оплату праці водія на загальну суму 112601,00 грн., які не пов'язані з провадження господарської діяльності позивача; 3) Донецькою філією ПАТ "Європейський банк раціонального фінансування" завищено суму амортизації у розмірі 8070,00 грн. через неправомірне включення до переліку об'єктів основних засобів транспортних засобів, які не використовуються у господарській діяльності позивача.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0011482250 від 27.12.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3700376,00 грн., з яких 2963407,00 грн., - за основним платежем, а 736969,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно вимог пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Щодо висновку податкового органу про неправомірного формування позивачем валових витрат за рахунок страхового резерву, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, за виключенням позабалансових, крім гарантій, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

Підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для комерційних банків встановлено певні обмеження щодо максимального розміру страхового резерву, який дозволено віднести до валових витрат. Судом встановлено, що протягом періоду, який підлягав перевірці відповідачем, такий розмір не був завжди однаковим та становив: з 02.06.2009 року по 23.11.2009 року - 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду; з 24.11.2009 року по 30.06.2010 року - 80 відсотків (для банків на період до 01 січня 2011 року - 100 відсотків) сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком або небанківського фінансовою установою згідно з підпунктом 12.2.1 цього пункту; з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року - для комерційних банків 20 відсотків (на період до 01 січня 2011 року - 40 відсотків, на період з 01 січня 2011 року до 01 січня 2012 року - 30 відсотків) суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 12.2.1, а саме суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів, на останній робочий день звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у двох формах: 1-адміністративного регулювання, до якої входять встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків та нагляд за їх діяльністю, а також у формі 2 - індикативного регулювання, яка, крім інших, передбачає визначення норм обов'язкових резервів для банків та встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

У відповідності до ст. 61 Закону України «Про національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Формування банками страхового резерву регламентується Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279, (далі - Положення № 279).

Відповідно до п. 1.5 вказаного Положення, з метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна". Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора. Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Відповідно до п. 9.5, 9.6 Положення № 279, підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву. У разі виявлення розбіжностей між даними банку і даними звіту про інспектування Національний банк має право висунути до банку вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлена під час інспектування. У разі порушення банком рядку створення і використання резерву під кредитні ризики до нього застосовуються заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями робити будь-які висновки стосовно правомірності формування позивачем страхового резерву.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції до ПАТ "Європейський банк раціонального фінансування" жодного разу не було застосовано будь-яких заходів впливу з боку регулятора через недотримання порядку створення страхових резервів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року по справі № К/800/8549/13 та постанові Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року по справі № К/9991/69224/12.

Стосовно посилань відповідача на те, що Донецькою філією ПАТ "Європейський банк раціонального фінансування" завищено суму амортизації у розмірі 8070,00 грн. через неправомірне включення до переліку об'єктів основних засобів транспортних засобів, які не використовуються у господарській діяльності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, транспортні засоби відносяться до п'ятої групи основних засобів.

Відповідно до положень п. 145.1.4. ст. 145 Податкового кодексу України, амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання та провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Відповідно до положень п. 145.1.2. ст. 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації об'єкта і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

Так, автомобілі ВА3-21043 L та ГАЗ-2752-104 не виводились з експлуатації і у позивача були відсутні підстави не нараховувати амортизацію.

Крім того, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, що на балансі банківської установи наявні автомобілі, які з 2009 року знаходяться у неробочому стані, що підтверджується наданою довідкою та підписом посадових осіб. Також за період, що перевіряється банківською установою жодного транспортного засобу у лізинг взято не було. Однак згідно зі штатним розписом, у штаті установи у періоді, що перевірявся, перебував водій, якому сплачувалась заробітна плата, то разом з відповідними нарахуваннями на заробітну плату була у повному обсязі віднесена до складу валових витрат/витрат банківської установи у відповідних податкових періодах. Таким чином, до складу валових витрат неправомірно включено витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності на загальну суму 112601,00 грн.

Відповідачем також зазначено, що даними наданих інвентаризаційних відомостей встановлено, що на балансі банківської установи протягом періоду, що перевіряється, знаходяться два транспортні засоби: автомобілі ВА3-21043 L та ГАЗ-2752-104. Згідно з довідкою, наданою під час перевірки посадовими особами Донецької філії ПАТ "ЄБРФ", починаючи з 2009 року по теперішній час автомобілі BA3-21043L та ГАЗ-2752-104 знаходяться у несправному стані. Останній технічний огляд зазначених транспортних засобів було проведено 23.10.2007 р., а тому банківською установою станом на 01.04.2011 р. неправомірно включено до переліку об'єктів основних засобів транспортні засоби, які не використовуються у господарській діяльності, що призвело до завищення амортизації у розмірі 8070,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з Акту перевірки, а саме на його сторінці 32 та у додатку 8 до вказаного Акту перевірки, між позивачем та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були укладені договори оренди легкових автомобілів, що спростовує доводи відповідача про невикористання у господарській діяльності позивача послуг водія.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 28.01.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.