Ухвала суду № 36947774, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/175/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, в якій просить скасувати вимогу від 06.08.2013 року № Ф-220 У.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу вимогу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 06.08.2013 року № Ф-220 У.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Управління Пенсійного Фонду України в Тальнівському районі Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.09.2001 року Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області направлено позивачу вимогу від 06.08.2013 року № Ф-220 У про визначення суми недоїмки позивачу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194 грн. 03 коп.

Не погоджуючись із вимогою відповідача щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданого посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є громадянином , який постійно проживає, або постійно працює на території посиленого радіологічного контролю (категорія 4).

В матеріалах справи міститься копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, згідно якого вбачається, що позивач є пенсіонером за віком - довічно.

Та, як зазначено вище, позивач є фізичною особою - підприємцем, який з обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Визначальним для розв'язання цього спору є правильне розуміння положень частини четвертої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ випливає, що однією з умов звільнення осіб від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком. Будь-яких застережень в цій нормі та в Законі №2464-VІ не має про те, що під пенсіонерами за віком слід розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Системний аналіз та синтез викладеного вказує на те, що під пенсіонерами за віком, указаними в частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VІ, необхідно розуміти всіх осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з досягненням віку і незалежно від законів, якими таке право на пенсію за віком встановлено.

У даному випадку положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має передбачене частиною четвертою статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування" право на звільнення від сплати єдиного внеску, адже позивач обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком, а тому вимога відповідача, якою визначено обов'язок перерахувати єдиний внесок є незаконною та підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2013 року №К/9991/49733/12.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач має передбачене частиною 4 статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування" право на звільнення від сплати єдиного внеску, адже позивач обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за віком.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що до позивача не може бути застосована вказана норма, так як вона отримує дострокову пенсії, оскільки з пенсійного посвідчення вбачається, що вид пенсії - за віком (а.с.6).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.