Постанова № 36947270, 28.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа№ 910/17726/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Горбасенко К.О. - представник за довіреністю від 13.01.2014 року;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року

у справі № 910/17726/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стека»

Третя особа Приватне підприємство «Виробнича фірма «Будкомлект»

про стягнення 275 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стека" про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 43/11-ОВ від 15.04.2011 року у розмірі 245759,11 грн., з яких 150000,00 грн. заборгованості за кредитом, 53670,28 грн. процентів за користування кредитними коштами, 38013,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 4075,13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, за рахунок майнових прав, переданих в заставу, у сумі 275000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням третьою особою договору про надання овердрафту № 43/11-ОВ від 15.04.2011 року у розмірі 245 759, 11 грн., в забезпечення виконання зобов'язання за яким між позивачем та відповідачем 15.03.2011 року укладено договір застави майнових прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року у справі № 910/17726/13 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що в майбутньому зобов'язання з купівлі-продажу цегли за договором поставки № 2/003 від 11.03.2011 року не можуть виникнути є безпідставним, оскільки обов'язок покупця сплатити кошти на користь позивача протягом 2-х дні з моменту отримання рахунку-фактури жодним чином не залежить від визнання третьої особи банкрутом та перебування її в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» по справі № 910/17726/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/17726/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено розгляд справи на 28.01.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 28.01.2014 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 28.01.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (надалі - банк, позивач) та Приватним підприємством «Виробнича фірма «Будкомплект» (надалі - третя особа, позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 43/11-ОВ (надалі -договір овердрафту), згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику овердрафт з лімітом 150 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути овердрафт та сплатити проценти за користуванням овердрафтом та інші платежі на умовах, встановлених договором. Овердрафт надавався позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого йому ліміту (п. 1.1. договору овердрафту).

За користування грошовими коштами встановлено плату в розмірі 25 (двадцять п'ять) процентів річних (п.1.3. договору овердрафту).

Строк користування кредитними коштами було встановлено до 14.03.2012 року (п.1.4. договору овердрафту).

З матеріалів справи вбачається, що банк виконав свої зобов'язання за договором овердрафту, надавши позичальникові кошти у сумі 150 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Однак, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, не повернувши кредитні кошти та не сплативши проценти за користування ним у передбачений договором овердрафту строк, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 203 670,28 грн., що складається з: 150 000,00 грн. - не повернутий кредит та 53670,28 грн. - не сплачені проценти.

Крім того, згідно із п.п. 9.1., 9.2. договору овердрафту за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п.1.3. цього договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожен день прострочення. За повне або часткове прострочення сплати процентів за користування овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Так, з огляду на невиконання позичальником зобов'язання за договором овердрафту банком нараховано позичальнику 38 013, 70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 15.03.2012 року по 21.06.2013 року, та 4 075, 13 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 15.03.2012 року по 21.06.2013 року.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за договором овердрафту, 15.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та Приватним підприємством «Виробнича фірма «Будкомплект» укладено договір застави майнових прав (надалі - договір застави).

Відповідно до п. 1.1 договору застави, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору про надання овердрафту № 43/11-ОВ від 15.03.2011 року, а також всіх додаткових угод та/або додатків, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язання, строків його виконання, розміру процентів (комісій) та інших умов, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у формі овердрафту у сумі 150 000, 00 грн. зі сплатою процентів за ставкою 25% річних, строком повернення 14.03.2012 року. Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування штрафних санкцій та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.

Предметом застави за договором застави є право вимоги грошових коштів за договором поставки №2/003 від 11.03.2011 року (надалі - договір поставки), укладеним між позичальником та ТОВ "Стека" (надалі - відповідач).

15.03.2011 року між позичальником та позивачем укладено договір уступки права вимоги з відкладальною обставиною (надалі - договір уступки), за умовами якого позичальник уступив з відкладальною обставиною позивачу право вимоги грошових коштів за договором поставки.

Відкладальною обставиною в розумінні цього договору є невиконання та/або неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором овердрафту (п.1.2. договору уступки).

З моменту настання відкладальної обставини до позивача переходить право вимоги, що належить позичальнику (п.1.4. договору уступки).

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду першої інстанції із вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стека" заборгованості за договором про надання овердрафту № 43/11-ОВ від 15.04.2011 року у розмірі 245 759, 11 грн. за рахунок майнових прав, переданих в заставу, у сумі 275 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Приписами ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 590 ЦК України).

Як зазначалося вище, предметом застави за договором застави є право вимоги на отримання грошових коштів за договором поставки № 2/003 від 11.03.2011 року.

Згідно із п. 1.1 договору поставки встановлено, що на умовах цього договору, постачальник (третя особа) зобов'язується систематично передавати у власність покупця продукцію, а покупець приймає на себе зобов'язання приймати таку продукцію та оплачувати її повну вартість в обумовлений договором строк, відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами цього договору.

Вартість, обсяг та графік постачання кожної партії продукції погоджується сторонами відповідно до замовлення покупця та визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. В разі відсутності затверджених специфікацій оплачений рахунок-фактура є достатньою підставою для визначення істотних умов щодо постачаємої партії продукції (п. 2.1 договору поставки).

Відповідно до п. 2.3 договору поставки покупець зобов'язується сплачувати 100% вартості кожної погодженої партії продукції зазначеної в специфікації та рахунку-фактурі протягом 2-х календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується позивачем, договір поставки № 2/003 від 11.03.2011 року сторонами не виконувався, графік постачання партій продукцій не погоджувався, товар третьою особою на адресу відповідача не поставлявся, рахунок на оплату відповідачем у відповідності до п. 2.3. договору № 2/003 від 11.03.2011 року третьою особою не виставлявся.

Отже, у зв'язку із тим, що сторонами договір не виконувався, продукція не поставлялася відповідачеві, тому право вимоги отримання коштів за договором поставки у позивача не настало.

В свою чергу, позивач зазначає, що право вимоги коштів у відповідача за договором поставки у нього настало, оскільки 20.06.2013 року ним було направлено на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні № 4936 від 19.06.2013 року та рахунок-фактура на оплату цегли за договором поставки із вимогою сплати вказаного рахунку у дводенний термін, як передбачено умовами договору поставки.

Враховуючи те, що відповідач рахунок-фактуру не оплатив, позивач вважає, що у нього настало право вимоги за договором застави.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями позивача враховуючи наступне.

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, на момент укладення між позивачем та третьою особою договору уступки права вимоги, у третьої особи не виникло право вимагати отримання коштів відповідача, оскільки ні відповідачем, ні третьою особою не були погодженні умови поставки партії продукції та третьою особою не було виставлено відповідачеві рахунок для оплати.

Крім того, наслідком невчинення дій щодо здійснення передоплати є право особи звертатися з позовом про зобов'язання вчинити дії, а саме перерахування коштів, а не про стягнення заборгованості.

Отже, в даному випадку у позивача не настало право вимоги заборгованості за договором поставки, а тому ще не виник предмет застави (право вимоги коштів за договором поставки), який був укладений на майбутнє.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до позивача не перейшло право вимоги на отримання коштів за договором поставки № 2/003 від 11.03.2011року, а тому підстави для стягнення заборгованості за договором овердрафту шляхом звернення стягнення на предмет застави відсутні.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що заставлене право за договором поставки припинилося, оскільки третю особу визнано банкрутом, є передчасним.

Так, з матеріалів справи, а саме листа арбітражного керуючого ПП "ВФ "Будкомплект" Бариби Сергія Григоровича № 119 від 26.04.2013 року вбачається, що вимоги ПАТ "Ерде Банк" у розмірі 202 642, 88 грн. заборгованості за договором застави майнових прав від 15.03.2011 року включені до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі.

Будь-які належні докази не затвердження вищевказаних вимог судом, сторони у даному провадженні не надали.

Беручи до уваги всі вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальна частина рішення підлягає зміні з урахуванням висновків постанови апеляційного господарського суду щодо передчасного висновку суду першої інстанції про припинення заставленого права за договором поставки № 2/003 від 11.03.2011 року, однак вказана обставина не тягне за собою скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року, оскільки суд першої інстанції дійшов до правильних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року у справі № 910/17726/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/17726/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко