Постанова № 36947263, 28.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа№ 910/19175/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Безсмертний М.В. - представник за довіреністю від 01.10.2013 року;

від відповідача: Галицька Н.А. - представник за довіреністю від 05.03.2013 року;

Стеценко В.М. - представник за довіреністю від 05.03.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року

у справі № 910/19175/13 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного підприємства «Грандстиль»

до Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України

про стягнення 1 015 765, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Грандстиль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного центру зайнятості України 1 015 765,63 грн., з яких 1 002 581,00 грн. основного боргу та 13 184,63 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 152 на виконання проектних робіт від 01.11.2011 року відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 875, 879, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі № 910/19175/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 002 581, 00 грн. основного боргу та 12 525, 40 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що строк виконання робіт у позивача, за договором, закінчився ще 26.07.2012 року, тобто виконання позивачем договору, вже відбулося з порушенням умов договору. Крім того, частина документів була передана особі, яка не була уповноважена замовником на прийняття зобов'язання за договором.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України по справі № 910/19175/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/19175/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 року апеляційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.2014 року подав клопотання про витребування доказів, а саме акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації на суму 2 995 886, 35 грн. та акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 18.03.2013 року на суму 3 998 467, 35 грн. зареєстровані в установленому порядку в Державному центрі зайнятості, з зазначенням реєстраційного індексу.

Колегія суддів розглянувши клопотання про витребування доказів, відхиляє його, оскільки представник позивача зазначив, що в нього наявні тільки акти, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідач подав клопотання про призначення судової будівельної експертизи з метою встановлення наявності виконаних проектних робіт згідно договору № 152 від 01.11.2011 року та відповідності вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Беручи до уваги те, що заперечення відповідача проти позовних вимог ґрунтуються на тому, що роти по договору йому взагалі не були передані позивачем, колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової експертизи щодо встановлення обсягу виконаних робіт та встановлення недоліків в роботах.

Також, представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2011 року між Державним центром зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України (надалі - замовник) і Приватним підприємством "Грандстиль" (надалі - учасник) було укладено договір на виконання проектних робіт № 152 (надалі - договір), відповідно до якого учасник за завданням замовника зобов'язався виконати проектні роботи для будівництва адміністративного будинку Державної служби зайнятості по вулиці Астраханська, 9-17 в Дніпровському районі міста Києва, а замовник зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт.

Сторони обумовили, що строк розроблення документації учасником становить 3 місяці з моменту набрання чинності цим договором (п. 1.2 Договору).

Додатком № 2 до договору № 152 від 01.11.2011 року сторони узгодили графік виконання проектних робіт, яким передбачили виконання робіт у три етапи.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна робіт за цим договором щодо розробки документації учасником включає в себе відшкодування витрат учасника та плату за виконані ним роботи і становить: 6 278 863, 05 грн. з ПДВ на підставі зведеного кошторису.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили порядок здійснення розрахунків, відповідно до якого:

- розрахунки проводяться замовником шляхом авансування у розмірі 30% від вартості договору;

- наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт;

- залишок оплати виконаних робіт щодо розробки документації здійснюється замовником протягом 5 банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1. договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 05.12.2011р., сторони передбачили, що за 5 календарних днів до закінчення строку передачі документації, а саме до 26.07.2012 року учасник подає замовнику акт приймання-передачі документації та саму документацію у двох примірниках.

Як вбачається із матеріалів справи та наданих пояснень позивача, останнім на підставі договору було виконано роботи на суму 1 883 658, 92 грн., на підтвердження чого позивачем долучено акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 26.12.2011 року. Позивач зазначає, що вказаний акт оплачений відповідачем в повному обсязі.

Також, позивач зазначає, що на виконання умов договору ним у грудні 2011 року були виконані проектні роботи та передані замовнику по накладній № 2-П/2012 від 19.01.2012 року разом з актом приймання проектно-кошторисної документації на суму 2 995 886, 35 грн. Зазначену вартість виконаних робіт стягнуто на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року.

Крім того, протягом першої половини 2012 року позивачем була виконана додаткова частина проектних робіт на суму 1 002 581, 00 грн. Дана частина робіт відображена в акті здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 18.03.2013 року, який був передано відповідачеві для підписання. Зазначений акт, також містить інформацію про роботи виконанні у 2011 році вартістю 2 995 886, 35 грн., що раніше були відображені в акті здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 19.01.2012 року.

Водночас, відповідач акт від 18.03.2013 року не підписав, а зазначив на ньому, що ним не можуть бути прийнятті роботи вказані в акті, у зв'язку із відсутністю договірних відносин з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 5.2. договору, замовник зобов'язаний прийняти подані учасником відповідно до п. 5.1. цього договору документацію, висновок та акт, і протягом п'яти календарних днів з дня отримання акта приймання-передачі документації підписати його або надати письмові зауваження.

Згідно із п. 5.3. договору, в разі, якщо виконані роботи щодо розробки документації не відповідають умовам цього договору та відсутній позитивний експертний висновок відносно документації, замовник має право протягом 5 календарних днів подати мотивовану відмову від приймання документації разом з проектом двостороннього акта із переліком доопрацювань, які потрібно виконати та строків їх виконання.

Колегією суддів встановлено, що на підставі договору позивачем було виконано роботи на суму 1 883 658,92 грн., на підтвердження чого позивачем долучено акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 26.12.2011 року. Роботи за вказаним актом оплачені відповідачем в повному обсязі.

Також, позивачем у грудні 2011 року були виконані проектні роботи та передані замовнику по накладній № 2-П/2012 від 19.01.2012 року разом з актом приймання проектно-кошторисної документації на суму 2 995 886, 35 грн.

Зазначену вартість виконаних робіт стягнуто на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року.

Крім того, протягом першої половини 2012 року позивачем була виконана додаткова частина проектних робіт на суму 1 002 581, 00 грн. та передано замовнику разом з актом здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 18.03.2013 року, до вартості якого увійшла і сума за попереднім актом у розмірі 2 995 886, 35 грн.

Доказів оплати робіт виконаних позивачем у 2012 році у сумі 1 002 581, 00 грн. відповідач суду не надав.

Натомість, відповідач зазначає, що акт від 18.03.2013 року та проектна документація була передана неуповноваженій особі відповідача.

Колегією суддів встановлено, що вказаний акт було отримано представником відповідача, заступником начальника капітального будівництва Лукашиним В.Ю., про що свідчить його підпис та відмітка про отримання акту 19.03.2013 року.

Водночас, умовами договору № 152 на виконання проектних робіт від 01.11.2011 року не встановлено особу відповідальну за прийняття робіт за даним договором.

Крім того, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що особа, яка прийняла роботи від позивача - Лукашин В.Ю., не працює на підприємстві відповідача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що роботи за договором № 132 від 01.11.2011 року були прийнятті уповноваженою на те відповідачем особою.

Щодо посилань відповідача на те, що в нього не існує договірних відносин з позивачем, оскільки згідно умов додаткової угоди № 1 до договору передача позивачем відповідачу документації повинна була бути здійснена у строк до 26.07.2012 року не приймається колегією суддів до уваги враховуючи наступне.

Як зазначалося вище, позивач виконав роботи в першій половині 2012 року, тобто у строки передбачені умовами договору. Однак, передача виконаної документації відбулася вже в 2013 році.

Так, відповідно до п. 7.2 договору, в разі порушення учасником строків розробки документації (строків виконання етапів відповідних робіт, визначених у додатку 2) до нього можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від вартості простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, у разі здійснення попередньої оплати учасник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Отже, порушення позивачем умов договору тягне за собою як наслідок, право відповідача стягнути передбачені договором штрафні санкції, а не звільнення відповідача від обов'язку оплати виконаних робіт.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підстави для не підписання акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації на суму 3 998 467, 35 грн. не стосуються якості виконаних позивачем робіт.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що відповідач всупереч п. 5.2. договору в строк до 25.03.2013 року не підписав акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації, обґрунтованих причин відмови від підписання не навів, чим ухилився від виконання обов'язку, покладеного на нього п. 6.1.2 договору, щодо оплати робіт.

Також, відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов договору та вимог ч.1 ст. 853 ЦК України, ним було надано мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт та заявлено про наявність недоліків у виконаних позивачем роботах.

У зв'язку із відсутністю доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про недоліки, виявлені у виконаних позивачем роботах, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що роботи за договором позивачем були виконані належним чином.

Оскільки акт приймання проектно-кошторисної документації був отриманий відповідачем 19.03.2013 року, то враховуючи відсутність мотивованої відмови відповідача від прийняття робіт, колегія суддів приходить до висновку, що роботи, виконані позивачем за вказаним актом були прийняті позивачем, а акт приймання проектно-кошторисної документації, з врахуванням положень п. 5.3. договору, вважається підписаним 25.03.2013 року.

Такої ж позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 11.05.2012 року у справі № 21/5005/14068/2011 та в листі №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року.

Заперечення відповідача щодо неподання позивачем експертного висновку, і як наслідок відсутності підстав для оплати виконаних позивачем робіт, не приймаються колегією судді до уваги, оскільки пункт 4.1 договору не ставить оплату робіт в залежність від наявності експертного висновку.

З огляду на те, що акт приймання проектно-кошторисної документації на суму 3 998 467, 35 грн. вважається підписаним 25.03.2013 року, тому відповідач, з врахуванням п. 4.1. договору, повинен був провести розрахунок з позивачем в термін до 02.04.2013 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов договору ним були проведені розрахунки з позивачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості.

Одночасно з цим, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 % річних.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 1 002 581, 00 грн. за період з 25.03.2013 року по 31.08.2013 року.

Однак, як було встановлено судом вище, відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем в термін до 02.04.2013 року, у зв'язку з чим, право позивача на нарахування 3 % річних виникає з 02.04.2013 року, а відтак, 3 % річних з суми боргу 1002581,00 грн. за період з 02.04.2013 року по 31.08.2013 року становить 12 525, 40 грн.

А отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 525, 40 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі № 910/19175/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі № 910/19175/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/19175/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко