Ухвала суду № 36945559, 28.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2014 року м. Київ К/800/19246/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р.

у справі № 2а-19196/10/2010

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» (далі - позивач, ПАТ «Банк Національний кредит») звернулось до суду з позовом до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі - відповідач, Канівська ОДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 07 грудня 2010 року № 0003251501 Канівської ОДПІ. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 07 грудня 2010 року № 0003261501 Канівської ОДПІ.

У касаційній скарзі Канівська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2011 р. залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Канівською ОДПІ проведено перевірки позивача, за результатами яких складено акти перевірки від 22.04.2010 року № 140/15-031/20057663 та від 22.04.2010 року № 139/15-031/27569472.

Актом перевірки № 139/15-031/27569472 від 22.04.2010 року про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання своєчасності перерахування Канівською філією АКБ «Національний кредит» узгодженої суми податкового зобов'язання - податку на додану вартість - протягом граничних строків сплати, встановлено порушення банком перерахування зобов'язань платника податків ВАТ «Закордоненергокомплектбуд» за жовтень 2008 року.

Також актом перевірки № 140/15-031/20057663 від 22.04.2010 року про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання своєчасності перерахування Канівською філією АКБ «Національний кредит» узгодженої суми податкового зобов'язання - податку на додану вартість встановлено порушення граничних строків перерахування банком податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнітприлад» за вересень 2008 року.

Відповідачем встановлено порушення строку переказу коштів ВАТ «Закордоненергокомплектбуд» (далі - ВАТ «ЗЕКБ») згідно платіжного доручення № 1651 від 24.11.2008 року (126631,00 грн. ПДВ за жовтень 2008 року) та ТОВ «Магнітприлад» згідно платіжного доручення № 645 від 23.10.2008 року (49978,00 грн. ПДВ за вересень 2008 року).

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» Канівської ОДПІ № 0003251501 від 07.12.2010 р. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181) зобов'язано позивача сплатити штрафні санкції у розмірі 11635,66грн.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» Канівської ОДПІ № 0003261501 від 07.12.2010 р. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 Закону № 2181 зобов'язано позивача сплатити штрафні санкції у розмірі 24989,00грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України «Про систему оподаткування» фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

Пунктом 16.5.1 статті 16 Закону № 2181 передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (далі - Закон № 2346) банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п.п. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачене право податкових органів відповідно до пунктів 11, 13 даної норми: - застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом № 2181; - за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів.

У відповідності до ст. 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно пунктів 22.7., 22.8 ст. 22 Закону № 2346, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

З акта перевірки № 139/15-031/25769472 від 22.04.2010 р. року вбачається, що 24.11.2008 року платником податків ВАТ «ЗЕКБ» подано до позивача платіжне доручення № 1651 (строк сплати ПДВ - до 02.12.2008 року).

Проте 24.11.2008 р. (тобто в той же день) позивач листом №919 повідомив клієнта про неможливість здійснення даної операції через брак коштів на кореспондентському рахунку.

Після вказаного повідомлення, як вбачається з акта перевірки, клієнт сплатив необхідну суму, скориставшись послугами Черкаського відділення «Райффайзен Банк Аваль», прострочивши при цьому своєчасність сплати податку на 18 днів.

Крім того, з акта перевірки № 140/15-031/20057663 від 22.04.2010 року вбачається, що 23.10.2008 року ТОВ «Магнітприлад» подав позивачу платіжне доручення № 645 (строк сплати ПДВ - не пізніше 30.10.2008 року).

На підставі банківської виписки від 23.10.2008 року дані кошти були зняті з рахунку згідно платіжного доручення № 645 від 23.10.2008 року, проте згідно виписки банку від 29.10.2008 року, знову повернуті на цей рахунок одночасно з повідомленням клієнта № 799 від 30.10.2008 року про неможливість виконання даного розрахунку.

Проте ТОВ «Магнітприлад» не вчинив жодних дій для своєчасності перерахування коштів іншими можливими засобами і тому вказана сума була виплачена позивачем лише після закінчення терміну дії мораторію згідно постанови Правління НБУ № 439 від 19.12.2008 року «Про призначення тимчасової адміністрації Акціонерному комерційному банку «Національний кредит».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов