Рішення № 36941724, 29.01.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22ц-791/325/2014 Головуючий в І інстанції: Постол В.С.

Категорія: 57 Доповідач: Полікарпова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року січня місяця 29 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоПолікарпової О.М.СуддівБазіль Л.В. Прокопчук Л.П.При секретаріМироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на його користь 28 000 доларів США, а також 20981 грн. - проценти за безпідставне утримання його грошей.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.08.2010 року між ним та відповідачкою укладено договір оренди нежитлового приміщення - кафе «Амстердам» з подальшим викупом у розстрочку строком на 3 роки 6 місяців зі щомісячною орендною платою в розмірі 3000 грн та щомісячними платежами в рахунок викупу орендованого майна. Загальний місячний платіж складав 2000 доларів США. Усього ним сплачено відповідачці 28000 доларів США. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13.02.2012 року встановлено, що укладений між сторонами договір оренди нежилого приміщення з правом викупу є нікчемним. Позивач вважає, що з цього часу відповідачці стало відомо про безпідставне утримання нею його грошей, а тому, на підставі ст.1212, 1214 ЦК України, з цього часу підлягають стягненню проценти за безпідставне утримання чужого майна, які, після збільшення позовних вимог, просить стягнути в розмірі 26576, 55 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено в повному об'ємі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу інша сторона її доводи не визнає, вважає, що судом постановлено рішення з додержанням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи в повному обсязі позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка безпідставно одержала та утримує гроші, які передані їй позивачем, оскільки договір, за яким вона їх одержала визнано нікчемним за рішенням суду, що є підставою для стягнення грошей і нарахованих на підставі закону процентів.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду в частині повернення грошей, які відповідачкою утримуються безпідставно.

Відповідно до ч.1 ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про викуп кафе «Амстердам» з розстрочкою платежів на 3 роки 6 місяців, який викладено сторонами як додаток до договору оренди, укладено в простій письмовій формі. За цим договором ОСОБА_5 одержала від ОСОБА_6 28 000 доларів США, з яких 10000 доларів передано як залог, а решта сплачувалась щомісячними платежами по 2000 доларів. Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 14 червня 2012 року ухваленим у справі за позовом про визнання дійсним цього договору лише в частині оренди спірного майна судом встановлено, що він не є укладеним, а дії відповідача по користуванню майном суд розцінив як його намір укласти договір купівлі-продажу будівлі, від чого в подальшому він відмовився (а.с.13).

Такий висновок суду кореспондується з положеннями ст. 640 ЦК України, яка визначає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення та з вимогами ст.210 ЦК України, відповідно до якої не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Законодавець встановив, що кошти передані за неукладеним договором купівлі-продажу є авансом (ч.2 ст.570 ЦК України).

Оскільки частиною 2 статті 570 ЦК України визначена лише правова природа переданих позивачем і отриманих відповідачкою грошей, то права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах мають визначатися відповідно до глави 83 розділу 3 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави або у разі, якщо така підстава відпала зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 безпідставно утримує кошти позивача, а тому вони підлягають стягненню на користь ОСОБА_6

Посилання апелянта на допущені судом процесуальні порушення колегія суддів не розцінює як підставу для скасування рішення суду, оскільки вони не вплинули на правильність вирішення справи.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині нарахування процентів за безпідставне зберігання грошей.

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За обставин, на які посилається позивач, договором, законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування грошима не передбачено.

Стягнення процентів судом першої інстанції на підставі ст. 1048 ЦК України є помилковим, оскільки вона регулює правовідносини, які виникають між сторонами договору позики.

Верховний Суд України в постанові від 24.01.2006 року № 14/130 щодо застосування ст.1048 ЦК України роз'яснив, що застосування реституції по кредитних договорах, які визнані недійсними, суттєво відрізняється від визнання недійсними та застосування реституції за іншими договорами, оскільки у кредитних правовідносинах, грошові кошти надаються на умовах повернення, строковості та платності, на відміну від інших договорів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні зазначених вимог.

Заперечення представника позивача, з посиланням на те, що доводом апеляційної скарги є лише розмір процентів, а не обгунтованість їх стягнення судова колегія не може взяти до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі, якщо при перевірці законності рішення буде встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 жовтня 2013 року в частині стягнення процентів за безпідставне збереження грошових коштів у сумі 26576,55 грн. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_6 в задоволенні цих вимог.

Це ж рішення в частині загальної суми, яка підлягає стягненню та суми судових витрат змінити, зменшивши відповідно ці суми з 252943, 18 грн. до 226366,55 грн, та з 2562 грн. до 2264 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: