Постанова № 36939940, 31.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа № 920/1482/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Горішня Л.М. (голова правління); Пяткова О.С. (довіреність №573 від 01.12.2013 року)

відповідача - ОСОБА_3 (договір про надання адвокатських послуг від 16.09.2013 року, посвідчення НОМЕР_1 від 14.10.1993 року); ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №3598С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2013 року

за позовом Кооперативного підприємства "Універмаг", м.Охтирка

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Охтирка

про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КП "Універмаг", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_4, в якому просив суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення (торговельну площу), розміром 17,3 кв. м., яка знаходиться на 2 (другому) поверсі будівлі магазину "Універмаг" за адресою: АДРЕСА_1, яке перебувало в користуванні відповідача згідно договору оренди №114 від 18.03.2006 року та повернути його КП "Універмаг" з дотриманням порядку, передбаченого умовами договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.10.2013 року у справі № 920/1482/13 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2013 року у справі № 920/1482/13 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги відповідача, доводи викладені в ній вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що не містять під собою правового підґрунтя. Просить рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2013 року у справі №920/1482/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.03.2006 року між КП «Універмаг» (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №114 (а.с.8 т.1).

Відповідно до п.п.1,2 договору, орендодавець на підставі установчих документів, статуту підприємства передає орендарю, а орендар приймає за плату на певний строк торговельну площу в приміщенні магазину «Універмаг», АДРЕСА_1 з метою здійснення торговельної діяльності, реалізації предметів споживання.

Торговельна площа розташована на 2 поверсі і становить 17,3 кв.м, згідно затвердженого проекту розподілу торговельних площ співзасновниками КП «Універмаг» відповідно до відсоткового відношення внеску співзасновників КП «Універмаг» у статутний капітал підприємства, розмір якого визначений в статуті (п.5 договору).

Термін дії договору оренди з 18.03.2006 року по 18.03.2016 року включно (п.31 договору).

Відповідно до п.12 договору, за користування торговельною площею орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 21,60 грн. за 1 кв.м. на місяць.

18.03.2006 року сторони підписали акт прийому-передачі орендованого нежитлового приміщення, як додаток №1 до договору оренди.

Об'єкт оренди належить орендодавцю на праві колективної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 02.08.2001 року (а.с.30 т.1) та свідоцтвом про право власності від 28.09.2001 року (а.с.31 т.1), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.06.2013 року №4935498.

01.06.2007 року сторони підписали додаток до договору оренди об'єкта нерухомості №114 від 18.03.2006 року, в якому погодили, що орендна плата з 01.06.2007 року становить 29,60 грн. за 1 кв.м.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору оренди не виконував обов'язок зі сплати орендних платежів, в результаті чого, в останнього виникла заборгованість за період понад три місяці , в тому числі за червень, липень,серпень 2013р,в розмірі 1536,24 грн.

В матеріалах справи міститься витяг з протоколу №28 від 05.08.2013 року про рішення загальних зборів членів КП «Універмаг» про відмову від договору оренди нежитлового приміщення №114 від 18.03.2006 року у зв'язку з порушенням орендарем ОСОБА_4( та двома іншими орендарями) умов договору оренди, а саме п.25 цього договору (а.с.33 т.1).

На виконання вимог частини другої статті 782ЦК України позивач повідомив відповідача (повідомлення №238 від 08.08.2013 року) про відмову від договору оренди №114 від 18.03.2006 року та просив його звільнити об'єкт оренди (а.с.34 т.1).

До матеріалів справи додано акт від 09.08.2013р підписаний комісією КП»Універмаг про те, що 09.08.2013 року голова правління КП «Універмаг» Горішня Л.М. зачитала відповідачу повідомлення про прийняте рішення зборів членів кооперативу про відмову від договорів оренди №114 від 18.03.2006 року та повідомила про необхідність звільнення орендованого об'єкта до 11.08.2013 року.

В акті також зафіксовано, що в присутності членів комісії ОСОБА_4 вислухала повідомлення та отримала його разом із додатками, але від підпису про отримання повідомлення відмовилася. (а.с.36 т.1).

На запитання колегії суддів чому необхідно було вручати та зачитувати повідомлення про відмову від позову, позивач пояснив , що відповідач ухилялася від одержання поштової рекомендованої кореспонденції . На підтвердження своїх доводів представив суду конверти та поштові повідомлення, які мають помітку поштового відділення про повернення кореспонденції у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Судова колегія приймає до уваги вказану обставину та звертає увагу на те, що відповідачем до клопотання від 01.10.2013р. ( а.с.86, т.1) додано претензію від 12.08.2013 р., підписану ОСОБА_4 (та ще двома орендаторами).

В першому абзаці вказаної претензія зазначено, що вона є відповіддю на повідомлення позивача, в тому числі № 239 від 08.08.2013р.( а.с.100,т.1), що є доказом одержання вже на той час відповідачем повідомлення позивача № 238 від 08.08.2013р. про відмову від договору оренди.

Отже, позивачем виконано вимоги ч.2 ст. 782 ЦК України щодо повідомлення відповідача про відмову від договору оренди.

Відповідач об'єкт оренди не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про звільнення нежитлового приміщення.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що звільнить орендоване приміщення одразу, як позивач звільнить торгівельну площу на першому поверсі універмагу, що належить відповідачу на праві приватної власності. В обґрунтування своїх доводів посилається на наявність у нього права власності на приміщення на першому поверсі будівлі бувшого універмагу на підставі рішення суду.

До матеріалів справи відповідачем додано рішення апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013р., яким виділено ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рахунок майнових паїв , як бувшим членам кооперативу, що вийшли із його складу за своєю заявою 165,43 кв.м. загальної площі нежитлового приміщення Кооперативного підприємства «Універмаг», що знаходиться по АДРЕСА_1, визнавши за ними право спільної часткової власності на це майно ( а.с.95,т.1).

Судова колегія вважає, що вказані доводи відповідача не стосуються предмету спору та не спростовують доводів позивача. Оскільки правовідносини між сторонами базувалися на договорі оренди приміщення.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Згідно ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідач не спростовує той факт, що не сплачує орендну плату. Та наполягає на тому, що як власник має право самостійно розпоряджатися належним йому майном.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна, в п.4.1 зазначено, відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Згідно ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ст.795 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи,договір оренди №114 припинив свою дію, принаймні, 12.08.2013( а.с.101,т.1) року у зв'язку з відмовою від нього позивача на тій підставі, що орендар не сплачує орендну плату за договором.

Відповідно до п.99 вказаного договору, у випадку припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно звільнити орендовану площу в стані, якому вона була отримана з урахуванням нормального зношування або відповідно до умов, які були обговорені сторонами окремою угодою.

Відповідач об'єкт оренди не повернув, акт про повернення майна з орендованого об'єкта не підписав та фактичну передачу нежитлового приміщення не здійснив, чим порушив умови договору оренди та вимоги цивільного законодавства.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає наступне.

Згідно рішення Апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року у справі №2-44/12 (а.с. 95 т.1) відповідачу належить торгівельна площа 35/100 від 165,43 кв.м. в рахунок майнових паїв на праві приватної власності. Як зазначає відповідач, він звільнить торгівельну площу на другому поверсі розміром 17,3 кв.м. одразу, якщо кооператив звільнить торгівельну площу 165,43 кв.м. на першому поверсі зал №5 та зал №2 по АДРЕСА_1.

Судова колегія вважає, що такі доводам скаржника є неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону .

Апелянт також наполягає на тому, що позивач не є власником торгівельної площі 17,3 кв.м. на другому поверсі приміщення магазину «Універмаг», а це є майновий пай відповідача на праві спільної часткової власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що торгівельні площі першого та другого поверху магазину «Універмаг» належать позивачу на праві колективної власності, що підтверджується свідоцтвами на право власності від 02.08.2001 року та 28.09.2001 року, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.06.2013 року (а.с.30-32 т.1).

Торгівельна площа розміром 17,3 кв.м. на другому поверсі була закріплена за відповідачем згідно проекту розподілу торгівельних площ між співзасновниками КП «Універмаг», затвердженого протоколом №13 від 18.03.2005 року, однак була передана відповідачу за плату на певний строк відповідно до умов договору оренди №114 від 18.03.2006 року.

Як визнає сам відповідач, приміщення, виділенні йому за рішенням Апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року у справі №2-44/12 знаходяться на першому поверсі будівлі.

Таким чином, строкове платне користування приміщенням не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на предмет оренди, а тому доводи відповідача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю розгляду її до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 18.09.2013 року по справі №920/1482/13, а також клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи -№1813/44/2012, що розглядається у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, оскільки у суду першої інстанції було достатньо доказів для дослідження всіх обставин справи, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення по даній справі.

Також, як зазначає апелянт, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву відповідача до позивача про звільнення торгівельної площі розміром 165,45 кв.м. на першому поверсі магазину «Універмаг» по АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності.

Так, відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

За змістом наведеної статті, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятися у тому, що обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним і первісним позовом можуть зараховуватися; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

Лише відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної вимоги.

Так, взаємозв'язок первісного і зустрічного позовів може полягати у певному їх співвідношенні, при якому зустрічне право відповідача, на захист якого ним заявлено позов: або виключає право позивача, або може зараховуватись з первісним позовом, або підриває його підставу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первісний і зустрічний позови взаємно не пов'язані в розумінні статті 60 Господарського процесуального кодексу України, оскільки враховуючи предмет первісного позову, відсутні, зокрема, обставини, за яких задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову.

Відповідачем було подано клопотання № 268 від 11.12.2013р про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки він звільнив приміщення на другому поверсі (а.с.28, т.2).

На підтвердження відповідачем представлено суду акт від 05.12.2013р. про повернення орендованого майна за договором оренди № 114 від 18.03.2006.

Вказаний акт було представлено суду 23.01.2014р.

Аналізуючи його судова колегія вважає, що вказаний акт не можна приймати до уваги, оскільки він не підписаний другою стороною та не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки складений після прийняття оспорюваного рішення судом першої інстанції та може свідчити лише про те, що відповідач фактично виконав дане рішення ( у разі, якщо обставини вказані в акті дійсно відбулися). За таких обставин припиняти провадження у справі за відсутністю предмету спору немає підстав.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2013 року по справі №920/1482/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України колегія, суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року у справі №920/1482/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі №920/1482/13 підписано 28.01.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Медуниця О.Є.