Рішення № 36933414, 29.01.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 рокуСправа № 912/1988/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1988/13

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Комунального підприємства "Трест зеленого господарства"

про стягнення 34639,32 грн.,

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 923 від 22.10.13;

від відповідача - Остроухов А.В., довіреність № б/н від 01.08.13.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою від 19.11.2013 про стягнення з комунального підприємства "Трест зеленого господарства" заборгованості за поставлений товар відповідно договору № 3 від 02.01.2013 в сумі 35406,00 грн., пені в сумі 832,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 107,39 грн.

Позивач заявою від 15.01.2014 зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 34639,32 грн. з яких: борг в сумі 33906,00 грн., пеня в сумі 595,83 грн., 3% річних в сумі 137,49 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2013, на підстав норм ст. 22 ГПК України, господарський суд прийняв вказану заяву до розгляду. З огляду на вищезазначене суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34639,32 грн. з врахуванням вказаної заяви від 15.01.2013р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, про що зазначає у своєму відзиві та вказує на те, що КП "Трест зеленого господарства" крім сум оплати, вказаних у позовній заяві, сплачено 8000,00 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями: № 98 від 12.11.2013 на суму 1500,00 грн., № 153 від 02.12.2013 на суму 1500,00 грн., № 161 від 05.12.2013 на суму 5000,00 грн., які відповідачем подано до матеріалів справи.

15.01.2014 позивач разом із клопотанням подав до суду копію виписки з особового рахунку за 30.12.2013, яка підтверджує перерахування відповідачем коштів у сумі 4000,00 грн.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2014 подав до матеріалів справи платіжне доручення № 244 від 30.12.2013 на суму 4000,00 грн., як підтвердження часткової оплати боргу перед позивачем.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та комунальним підприємством "Трест зеленого господарства" (покупець) укладено договір № 3 від 02.01.2013 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до розділу ІІІ Договору поставка товару здійснюється згідно письмової або усної заяви покупця. Постачальник виписує рахунок на оплату та видаткову накладну на одержання товару (п.п 3.1, 3.2 Договору).

Сторони домовились, що оплату за отриманий товар покупець здійснює не пізніше 10-ти банківських днів після виписки продавцем рахунку на оплату. Оплата здійснюється у безготівковому порядку на рахунок продавця (п. 4.2 Договору).

Даний Договір відповідно до п. 8.3, набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Постачальником поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 50406,00 грн., що засвідчено видатковими накладними: № 24/08 від 31.08.2013, № 20/09 від 30.09.2013, № 15/10 від 15.10.2013, а також довіреностями № 126 від 01.08.2013, № 141 від 02.09.2013, № 151 від 01.10.2013.

На виконання умов п. 3.2 Договору позивач виписав на оплату рахунки-фактури № 24/08 від 31.08.2013 на суму 20139,00 грн., № 20/09 від 30.09.2013 на суму 21758,50 грн., № 15/10 від 15.10.2013 на суму 8508,50 грн., всього на загальну суму 50406,00 грн.

Таким чином, з урахуванням п. 4.1 Договору, відповідач за отриманий товар має розрахуватися не пізніше 10-ти банківських днів після виписки продавцем рахунку на оплату, тобто за видатковою накладною № 24/08 та рахунком-фактурою від 31.08.2013 повинен був розрахуватись до 13.09.2013, за видатковою накладною № 20/09 та рахунком-фактурою від 30.09.2013 - 14.10.2013, за видатковою накладною № 15/10 та рахунком-фактурою від 15.10.2013 - 29.10.2013.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару належним чином та у встановлені Договором строки не виконано.

Відповідно до уточненого розрахунку позивача (заява про зменшення розміру позовних вимог від 15.01.2014) заборгованість відповідача склала 33906,00 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги частково, про що зазначив у наданому відзиві на позовну заяву подавши при цьому до матеріалів справи платіжні доручення; № 98 від 12.11.2013 на суму 1500,00 грн., № 153 від 02.12.2013 на суму 1500,00 грн., № 161 від 05.12.2013 на суму 5000,00 грн., всього на загальну суму 8000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 18.10.2013 вих. № 28, яка отримана відповідачем 18.10.2013 за вх.№ 451.

Факт заборгованості відповідача також підтверджується складеним та підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків відповідно до якого борг КП "Трест зеленого господарства" станом на 16.10.2013 складав 35671,87 грн.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості в сумі 33906,00 грн. станом на день звернення з позовом до суду.

Господарським судом також враховано, що в період розгляду справи, згідно платіжних доручень № 153 від 02.12.2013 на суму 1500,00 грн., № 161 від 05.12.2013 на суму 5000,00 грн. (а.с 37-38), № 244 від 30.12.2013 на суму 4000,00 грн. та копій виписки з особового рахунку позивача за вказаний період (а.с. 31, 53, 58) відповідачем здійснено оплату отриманого за Договором товару на загальну суму 10500,00 грн., що також підтверджує факт наявності заборгованості відповідача згідно Договору № 3 від 02.01.2013.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача станом на день розгляду справи (29.01.2014) становить 23 406, 00 грн., вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10500,00 грн. провадження у справі необхідно припинити на підставі підпункту 1-1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до уточненого розрахунку (заява про зменшення розміру позовних вимог від 15.01.2014) позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 595,83 грн. за період з 11.09.2013 по 24.09.2013 на суму 100,42 грн., за період з 25.09.2013 по 26.09.2013 на суму 12,92 грн., за період з 27.09.2013 по 30.09.2013 на суму 21,57 грн., за період з 01.10.2013 по 10.10.2013 на суму 18,30 грн., за період з 11.10.2013 по 25.10.2013 на суму 143,70 грн., за період з 26.10.2013 по 11.11.2013 на суму 214,38 грн., за період з 12.11.2013 по 18.11.2013 на суму 84,54 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за отриманий товар, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за загальний період з 11.09.2013 по 18.11.2013 в сумі 595,83 грн. (а.с. 52) не відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору, а саме п. 4.1 Договору.

З урахуванням викладеного вище та тієї обставини, що відповідач мав оплатити отриманий товар не пізніше 10-ти банківських днів після виписки продавцем рахунку на оплату, тобто за видатковою накладною № 24/08 та рахунку від 31.08.2013 повинен був розрахуватись до 13.09.2013, за видатковою накладною № 20/09 та рахунком від 30.09.2013 - 14.10.2013, за видатковою накладною № 15/10 та рахунком від 15.10.2013 - 29.10.2013, господарський суд здійснивши власний розрахунок пені, частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені на суму 514,90 грн. за період з 13.09.2013 по 24.09.2013 на суму 86,07 грн., за період з 25.09.2013 по 26.09.2013 на суму 12,92 грн., за період з 27.09.2013 по 30.09.2013 на суму 21,57 грн., за період з 01.10.2013 по 10.10.2013 на суму 18,30 грн., за період з 14.10.2013 по 25.10.2013 на суму 114,96 грн., за період з 29.10.2013 по 11.11.2013 на суму 176,54 грн., за період з 12.11.2013 по 18.11.2013 на суму 84,54 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за Договором 137,49 грн. - три відсотка річних за період 11.09.2013 по 24.09.2013 на суму 23,17 грн., за період з 25.09.2013 по 26.09.2013 на суму 2,98 грн., за період з 27.09.2013 по 30.09.2013 на суму 4,98 грн., за період з 01.10.2013 по 10.10.2013 на суму 4,22 грн., за період з 11.10.2013 по 25.10.2013 на суму 33,16 грн., за період з 26.10.2013 по 11.11.2013 на суму 49,47 грн., за період з 12.11.2013 по 18.11.2013 на суму 19,51 грн.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, а також ту обставину, що позивачем помилково визначено періоду настання грошового зобов'язання відповідача, господарський суд здійснивши власний розрахунок 3% річних, частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних на суму 118,82 грн. за період 13.09.2013 по 24.09.2013 на суму 19,86 грн., за період з 25.09.2013 по 26.09.2013 на суму 2,98 грн., за період з 27.09.2013 по 30.09.2013 на суму 4,98 грн., за період з 01.10.2013 по 10.10.2013 на суму 4,22 грн., за період з 14.10.2013 по 25.10.2013 на суму 26,53 грн., за період з 29.10.2013 по 11.11.2013 на суму 40,74 грн., за період з 12.11.2013 по 18.11.2013 на суму 19,51 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд відмовляє.

З огляду на вказане, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню на суму 23 406, 00 грн. - основного боргу, 514,90 грн. - пені, 118,82 грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог господарський суд відмовляє.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір у повному обсязі у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх договірних зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Трест зеленого господарства" (м. Кіровоград, вул. Садова, буд 88Б, код ЄДРПОУ 05428926) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 23 406, 00 грн. - основного боргу, 514,90 грн. - пені, 118,82 грн. - 3% річних, всього: 24 039,72 грн., а також витрати на судовий збір у сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10500,00 грн. на підставі підпункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні решти позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2014.

Суддя Т. В. Макаренко