Рішення № 36933411, 28.01.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 рокуСправа № 912/1993/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1993/13

за позовом: Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", м. Кіровоград

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, м. Кіровоград

про визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокурора - Угленко О.Ю., посвідчення прокурора №019541 від 12.08.13;

від позивача - Покаленко В.В., довіреність № 611-мр/з від 14.05.13;

від відповідача - Галковська О.І. , довіреність № б/н від 08.07.13;

від 3-ої особи - участі не брали.

Прокурор м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди землі від 04.05.2007 року № 479-а, укладений між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "Созидатель-1", зареєстрований у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів 25.05.2007 №46;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" повернути земельну ділянку площею 4 000,0 кв. м., яка знаходиться у м. Кіровограді по вул. Можайського (між будинками №19 та №35), в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради, шляхом складення акту приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить нормам статтям 116, 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України "Про оренду землі", оскільки договір укладено на підставі постанови господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р., яка скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 17.02.2011 р., а рішення Кіровоградської міської ради про надання в оренду земельної ділянки не приймалось.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представник відповідача в усній формі заперечуючи проти задоволення позову, вказав на те, що спірний договір укладено на виконання постанови суду, яка була обов'язковою до виконання, а скасування рішення суду не є підставою для визнання договору недійсним.

Також представник відповідача в судовому засіданні вказав на пропуск строку позовної давності, просив суд при розгляді спору застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 р., прокурори мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органів виконавчої влади.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Кіровоградська міська рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2007 р. між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємством "Созидатель-1", код ЄДРПОУ 33316395, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1", код ЄДРПОУ 33316395, (Орендар) укладено договір оренди землі № 479-а (а.с. 12-16).

Згідно з розділом 1 договору Орендодавець на підставі рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. справа №8/135 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку , яка знаходиться у м. Кіровограді по вул. Можайського (між будинками №19 та №35).

Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 4 000,0 кв.м.

Визначено, що договір укладено строком на двадцять п'ять років, починаючи з дати прийняття рішення господарського суду Кіровоградської області та набирає чинності після його державної реєстрації (розділ 3 договору).

Договір підписано обома сторонами, скріплено печатками та зареєстровано у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 25.05.2007 р. за №46.

Згідно акта приймання-передачі між сторонами здійснено фактичну передачу земельної ділянки Орендарю (а.с. 18).

Господарський суд при розгляді справи враховує, що відповідно до положень статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як визначено статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідних рад.

В силу приписів частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Аналіз наведених норм свідчить, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом укладення договору оренди. Наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду є необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки.

Між тим, як слідує з матеріалів справи, спірний договір оренди землі укладено за відсутності рішення Кіровоградської міської ради, однак, на підставі постанови господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р.

Згідно названої постанови, прийнятої господарським судом Кіровоградської області в порядку адміністративного судочинства 01.03.2007 р. у справі №8/135 за позовом приватного підприємства "Созидатель-1" до Кіровоградської міської ради про зобов'язання укласти договір, було зобов'язано Кіровоградську міську раду укласти з приватним підприємством "Созидатель-1" договір оренди земельної ділянки площею 4 000,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Можайського (біля будинків №19 та №35) під житлове будівництво, строком на 25 років згідно проекту землеустрою та висновку державної землевпорядної експертизи від 30.08.2006 року № 2586 (а.с. 10-11).

Згідно частин 2,5 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Однак, названа постанова господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі №8/135 була оскаржена прокурором м. Кіровограда в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, яка прийнята до провадження судом апеляційної інстанції з відновленням строку (а.с. 62).

За результатами апеляційного перегляду ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 р. постанову господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. у справі №8/135 скасовано, провадження у справі закрито з підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с. 19-20).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Оскільки спірний договір укладено на виконання постанови суду, яка не відповідає законодавству України, внаслідок чого постанову скасовано в апеляційному порядку, тоді як рішення Кіровоградської міської ради про надання відповідачеві в оренду земельної ділянки під час укладення договору не приймалось, господарський суд приходить до висновку, що договір оренди землі від 04.05.2007 р. № 479-а не відповідає законодавству, зокрема приписам статей 116, 124 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.

Водночас, господарський суд враховує викладене в пункті 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин", за якими договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

На підставі викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та наявними підстави для визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 04.05.2007 р. №479-а.

Господарський суд не може погодитися з позицію відповідача щодо застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 253 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та застосування наслідків його недійсності з огляду на те, що підстава, на якій спірний договір оренди було укладено згодом відпала і він більше не відповідає положенням законодавства України.

Господарський суд враховує, що предметом поданого позову є визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності. Підставою поданого позову є невідповідність договору вимогам законодавства внаслідок укладення договору за відсутності рішення орендодавця про надання земельної ділянки в оренду та скасування судового рішення, на підставі якого такий договір було укладено. При цьому, ухвала суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову суду від 01.03.2007 р., винесена 19.10.2011р., тоді як позов подано до суду 31.05.2013 р.

Тобто, при обрахуванні строку позовної давності у даній справі необхідно виходити саме із особливостей підстав позову. З урахуванням положень частини 5 статті 124 Конституції України невідповідність договору положенням законодавства виникла з моменту, коли підстава його укладення (постанова суду) відпала (втратила чинність).

За змістом статті 124 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, в тому числі постанови та ухвали суду в адміністративних справах, є обов"язковими до виконання на всій території України.

Постанова господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. набрала законної сили та була виконана Кіровоградською міською радою шляхом укладення з відповідачем спірного договору оренди земельної ділянки.

Звідси, до винесення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали від 17.02.2011 р. по справі №8/135 про скасування постанови господарського суду Кіровоградської області від 01.03.2007 р. ця постанова залишалась чинною і у прокурора в силу положень наведених вище норм були відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним укладеного на виконання судового рішення (постанови) договору оренди землі на підставі будь яких інших обставин, окрім як скасування такого рішення (постанови).

Враховуючи, що підставою для укладення спірного договору стало рішення суду, яке скасовано в апеляційному порядку лише 17.02.2011 р. і скасування судового рішення покладено в обґрунтування підстав позову та враховано судом під час надання оцінки договору, господарський суд вважає, що трирічний строк звернення до суду з позовом у даній справі не сплинув і підстави для застосування наслідків згідно статті 267 Цивільного кодексу України відсутні. Прокурор звернувся до суду з даним позовом 02.12.2013 року, тобто в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

Дана правова позиція знайшла своє підтвердження в постановах Вищого господарського суду України від 24.12.2013 року по справі №912/816/13, від 22.01.2014 року по справі №912/815/13.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки договір оренди землі від 04.05.2007 № 479-а, що укладений між позивачем та відповідачем, є недійсним, то у відповідача наявний обов'язок повернути земельну ділянку площею 4 000,0 кв. м., яка знаходиться у м. Кіровограді по вул. Можайського (між будинками №16 та №35), в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради.

З огляду на викладене, заявлені у даній справі позовні вимоги прокурора є такими, що підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VІ ГПК України" судовий збір за вимогами про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 04.05.2007 р. № 479-а, укладений між Кіровоградською міською радою (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) та приватним підприємством "Созидатель-1" (25000, м.Кіровоград, просп. Комуністичний, 1-б, ідентифікаційний код 33316395), зареєстрований у Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів 25.05.2007 №46.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" (25000, м.Кіровоград, просп. Комуністичний, 1-б, ідентифікаційний код 33316395) повернути земельну ділянку площею 4 000,0 кв.м., яка знаходиться по у м. Кіровограді по вул. Можайського (між будинками №19 та №35) в розпорядження територіальної громади в особі Кіровоградської міської ради (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) шляхом складення акту приймання-передачі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель-1" (25000, м.Кіровоград, просп. Комуністичний, 1-б, ідентифікаційний код 33316395) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 2 294,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя С. Б. Колодій