Постанова № 36933193, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 704/862/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Фролов О.Л.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.07.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.07.2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені усі обставини справи, що привело до винесення необґрунтованого рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті належної одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду III групи, у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і зобов'язати виплатити компенсації, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є необґрунтованими і неправомірними.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом III групи, згідно з довідкою МСЕК №042636 від 02.09.2004 року, 1 категорії, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, як одержувач соціальних виплат.

Згідно з нормами ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій пропонував йому вирішити питання про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну його здоров'ю, у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач у листі №01-7-1/Б-1 від 15.04.2013 року відмовив позивачу, мотивуючи це тим, що виплата одноразової компенсації, при встановленні III групи інвалідності, діючим законодавством передбачена у розмір 189,60 грн.

Згідно підпункту «е» п.1 постанови Кабінету Міністрів України ««Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 №836, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами III групи, виплачується в розмірі 18960 тис. карбованців, що дорівнює сумі 189,60 грн.

Отже, при визначенні розміру виплати одноразової компенсації позивачу, відповідач керувався положеннями Постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру різниці у компенсаціях позивачеві, застосуванню підлягає ч.2 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин, оскільки дії відповідача, в частині відмови позивачу у перерахунку та виплаті одноразової компенсації, у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не ґрунтуються на законі, тому підлягають визнанню неправомірними, з зобов'язанням відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату одноразової компенсації, у зв'язку із встановленням вищої груп інвалідності, виходячи із 30 розмірів мінімальної заробітної плати, на час підвищення відповідної групи інвалідності.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, внаслідок впливу аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і вважає, що дії відповідача, щодо виплати позивачу неналежної компенсації, є протиправними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 195, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.07.2013 року - скасувати та постановити нову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.