Ухвала суду № 36933186, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6966/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України про стягнення компенсації замість речового майна,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у розмірі 8149 грн. 30 коп.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що на час пред'явлення позову ОСОБА_2 був звільнений з військової служби.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 24 березня 2011 року № 287 ОСОБА_2 був звільнений з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу. Наказом командира військової частини А 2516 від 31 березня 2011 року позивач був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечень.

При звільненні ОСОБА_2 не було видано речове майно на суму 8149 грн. 30 коп. та не виплачено компенсацію замість вказаного речового майна. У зв'язку з цим він звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до 2 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання компенсації за неотримане речове майно.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно довідки заступника начальника управління - начальника відділу матеріального забезпечення агу ГШ ЗС України про отримання належного до видачі речового майна звільненому у запас ОСОБА_2 при виключенні зі списків особового складу частини № 32, позивачу не було видано речове майно на загальну суму 8149 грн. 30 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції від 20 грудня 1991 року військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Разом з тим, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було призупинено.

В подальшому протягом 2000-2005 років були внесені зміни, згідно яких зупинення дії вищевказаної правової норми не поширювалося на військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців. Однак, позивач до вищевказаної категорії військовослужбовців не належав.

Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» набув чинності 11 березня 2000 року.

Таким чином, з 11 березня 2000 року на відповідача не поширювався обов'язок щодо видачі позивачу речового майна чи компенсації замість нього.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року, який набрав винності з 01 січня 2007 року, було внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зокрема, вказаний Закон було доповнено ст. 91.

Згідно ч. 2 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, що діє з 01 січня 2007 року, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Разом з тим, пунктом 59 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ч. 2 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було зупинено на 2007 рік, а підпунктом 3 п. 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 2 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» взагалі - виключено.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 3 п. 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 ЗУ «Про Конституційний суд України» у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, починаючи з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно.

В подальшому зміни до ч. 2 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не вносилися.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 про стягнути з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України грошової компенсації замість належного до видачі речового майна у розмірі 8149 грн. 30 коп.

Як на підставу для задоволення своїх вимог відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання компенсації замість неодержаного речового майна мають лише військовослужбовці, які проходять військову службу, в той час як ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом після звільнення з військової служби.

Вказані доводи представника відповідача є необґрунтованими, оскільки право на отримання компенсації замість неодержаного речового майна позивач набув перебуваючи на військовій службі. Після звільнення позивач лише звернувся до суду з позовом про захист права на отримання відповідної компенсації, яке у нього виникло під час проходження військової служби та яке було порушене відповідачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 05 червня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 28 січня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.