Постанова № 36910490, 16.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р. Справа №805/17085/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Неженцеві М.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про: скасування податкового повідомлення - рішення від 13.11.2013 року № 0000584030/10096/10/40-30-00191129 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 536919 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Романенко А.В., Пишнограєва О.Д. - за довір.,

від відповідача: Лобата О.В. - за довір.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.11.2013 року № 0000584030/10096/10/40-30-00191129 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 536919 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 536919 грн. не відповідають фактичним обставинам. Позивач посилається на те, що підприємством було правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту в серпні 2013 р. за податковими накладними, виданими в інших звітних періодах. Щодо посилання податкового органу на порушення заповнення податкових накладних контрагентами позивача, позивач зазначає, те, що разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2013 р. підприємством було надано додаток № 8 до декларації «заяву про відмову постачальника надати податкову накладну(порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та копії первинних документів, підтверджуючих факт отримання таких товарів/послуг.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надавши заперечення відповідно до яких зазначив, що позивачем в порушення п. 201.10 ст. 201 п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228 завищено податковий кредит за серпень 2013 р. на 536919 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 536919 грн. за серпень 2013 р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь зареєстровано в якості юридичної особи 30.12.1996 року, код ЄДРПОУ 00191129, знаходиться на податковому обліку відповідача з 10.01.2011 року, відповідно до свідоцтва № 100319548 від 28.01.2011 року є платником податку на додану вартість.

18.10.2013 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за серпень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складений акт № 241/40-30-0019429.

Актом перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201, п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року N 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N 1490/20228, завищено податковий кредит за серпень 2013 р. на 536919 грн. що призвело до завищення від'ємного значення на суму 536919 грн. за серпень 2013 року. Акт перевірки підписаний позивачем з запереченнями.

На підставі акту перевірки відповідачем 13.11.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000584030/10096/10/40-30-00191129, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 536919 грн.

Судом встановлено, що 20.09.2013 р. позивачем подана податкова декларація з ПДВ за серпень 2013 року, у якій до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1) заявлена сума в розмірі 230986212 грн.

З додатку 2 до вищезазначеної декларації вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за наслідками поточного звітного періоду, складає 230986212 грн. та виник у липні 2013 року.

Крім того до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 р. підприємством позивача додано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». У вказаній заяві зазначені постачальники позивача, які відмовились надати податкову накладну та/або порушили порядок заповнення, та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви були додані копії розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг та копії первинних документів, складених у відповідності з діючим законодавством, підтверджуючих факт отримання таких товарів/послуг на 492 аркушах, що також не заперечуються сторонами та на що є посилання в акті перевірки.

В акті перевірки зазначено, що до додатку 8 до декларації за серпень 2013 р. підприємством позивача не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, крім того у зазначеному додатку вказано податкові накладні (інші документи, що підтверджують право на виникнення податкового кредиту), що не відповідають звітному податковому періоду (серпень 2013 р.) та відносяться до періодів по яких додатки 8 надавалися раніше та яких відповідно ПАТ «ММК ім. Ілліча» повинно було відобразити вищезазначені документи на загальну суму ПДВ 536919 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Спірним питанням даного спору є встановлення правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2013 р. податкових накладних, отриманих у попередньому періоді та порушення порядку заповнення цих податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит за серпень 2013 р.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно п. 20 р. ІІІ Порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, (ДС5) (додаток 5) - для декларації (скороченої); (ДСп5) (додаток 5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) (додаток 4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що право на податковий кредит, у наведених випадках, виникає за умови надання платником податку заяви на постачальника, до якої додаються зазначені документи. При цьому, перевірка наданих до заяви документів може здійснюватися лише під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а не в ході камеральної перевірки, яку проводив відповідач.

Суду не надано доказів того, що була проведена документальна позапланова виїзна перевірка.

Завищення податкового кредиту за серпень 2013 р. було встановлено відповідачем під час проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст. 76 ПК України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

У Висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за перше півріччя 2012 року за вих. № 41/0/54-13 від 07.02.2013 року, зокрема зазначено, саме своєчасно подана платником податку заява до податкового органу є підставою для включення до податкового кредиту суми податку, сплаченої у зв'язку із придбанням товарів (послуг). Такий висновок зроблений на підставі п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який повністю відповідає вимогам абз. 11, 12 п. 201.10. ст. 201 ПК України.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244.2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як зазначено в акті перевірки до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ) супровідним листом від 20.09.2013 р. вх. № 2761/10 надані копії первинних документів згідно реєстру наданих документів.

Крім того до матеріалів справи надано документів які надавались відповідачу, а саме: накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та платіжні доручення на підтвердження факту сплати придбаного товару.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд зазначає, що позивачем доведено фактичне виконання господарських операцій, підтверджено правомірність визначення податкового кредиту за серпень 2013 року та включення до його складу суми ПДВ цьому періоді.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положеннями п. 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вже зазначалося, позивач надав податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року. Згідно з даною декларацією та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 230986212 грн. По рядку 19 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивачем задекларовано від'ємне значення в сумі 259251842 грн. Згідно з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 податкової декларації звітного періоду) складається із суми податку на додану вартість, яка виникла у серпень 2013 року складає 230986212 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 ПКУкраїни.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абз. 3 п. 198 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За даних обставин, сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у липні 2013 року у повному обсязі покриває суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 230986212 грн., що підтверджує право позивача на отримання заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за серпень 2013 року у вказаній сумі, у тому числі в сумі 536919 грн., на яку зменшено відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, позивачем підтверджено правомірність визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2013 року у загальному розмірі 230986212 грн., у тому числі в сумі 536919 грн., в якій відмовлено у бюджетному відшкодуванні.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених камеральною перевіркою, необґрунтованість відмови відповідачем у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 536919 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ст. 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, в зв»язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.11.2013 року № 0000584030/10096/10/40-30-00191129 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 536919 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 13.11.2013 року № 0000584030/10096/10/40-30-00191129 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 536919 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 16 січня 2014 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 21 січня 2014 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.