Ухвала суду № 36903211, 21.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3097/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії головного спеціаліста Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області Швецова Андрія Олександровича щодо дій відносно винесення акту № 000365 від 22.03.2013; визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області № 397 від 15.05.2013 про накладення стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про накладення стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів від 15.05.2013 №397; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, зареєстрована 01.11.2006 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

22.03.2013 згідно з планом роботи на І квартал 2013 року, повідомленням №000494 про проведення перевірки від 04.03.2013, направленням №620 на проведення перевірки від 18.03.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області здійснено планову перевірку ФОП-ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки суб'єкту господарювання надано припис до акта від 22.03.2013 №000365, яким зобов'язано усунути недоліки, вказані в акті перевірки, та надати письмовий звіт про їх усунення. ФОП ОСОБА_2 ознайомлена з приписом 22.03.2013. Також в приписі міститься відмітка про виконання припису листом від 12.04.2013 вх. №1079.

Згідно зі звітом про усунення недоліків від 12.04.2013 ФОП ОСОБА_2 повідомляє Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області, що зобов'язання про усунення недоліків, вказаних в акті перевірки, усунуто в повному обсязі.

На підставі акту перевірки № 000365 від 22.03.2013 відповідачем винесено постанову № 397 від 15.05.2013 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на підставі якої за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію на позивача накладено штраф у розмірі 3380,70 грн.

20.05.2013 позивач подав до відповідача заяву з вимогою роз'яснити, що саме з переліченого в акті було відсутнє «на видному та доступному для замовників місці». 21.05.2013 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що в приміщенні, де проводиться приймання та видача замовлень на видному і доступному для замовників місці не розміщено інформацію про повне найменування виконавця, його адресу, номери телефонів, прізвище, ім'я та по батькові керівника (власника); перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги; гарантійні зобов'язання виконавця послуг.

На підтвердження наявності інформації на видному та доступному для замовників місці позивачем надано до матеріалів справи фотокопії роздруківок нормативних документів про надання послуг (манікюрні та педикюрні), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, журнал реєстрації перевірок, правила побутового обслуговування населення, книгу відгуків і пропозицій, дипломи, а також візитки косметолога, адміністратора, перукаря-модельєра та експерта з краси із наведеними в них відомостями щодо прізвищ та імен виконавців цих послуг, їх телефонів та адреси надання послуг. За твердженнями позивача, усі ці документи на час перевірки знаходилися в приміщенні, де проводиться приймання та видача замовлень, на видному і доступному для замовників місці, але не всі з них було розміщено в куточку споживача.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позов в частині визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів в Київській області №397 від 15.05.2013 про накладення стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а оскарження дій відповідача щодо складання акту перевірки не мають для позивача юридичного значення та не призвели до фактичного порушення прав та інтересів позивача, а тому задоволенню не підлягають.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при проведенні перевірки та винесенні постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 15.05.2013 №397 відповідач керувався виключно нормами чинного законодавства України, а вимоги позивача щодо скасування постанови про накладення стягнень, на думку відповідача, мають не меті лише ухилення останнього від відповідальності за порушення законодавства України про захист прав споживачів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» уповноважені органи здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання, сфери послуг і торгівлі, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати стягнення: на суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з п. 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час перевірки виявлено порушення прав споживачів - відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію та послуги, а саме: у приміщенні, де проводиться приймання та видача замовлень, на видному і доступному для замовників місці не розміщено інформацію про повне найменування виконавця, його адресу, номери телефонів, прізвище, ім'я та по батькові керівника (власника), перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги, гарантійні зобов'язання послуг.

Відповідно до п. 7 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 №313 у приміщенні, де проводиться приймання та видача замовлень, на видному і доступному для замовників місці повинні розміщуватися: ці Правила; витяг із Закону України «Про захист прав споживачів» в частині надання послуг; перелік побутових послуг, що надаються; інформація про повне найменування виконавця, його адреса, номери телефонів, прізвище, ім'я та по батькові керівника (власника); копії свідоцтв про державну реєстрацію, сертифікатів відповідності на послуги, які підлягають обов'язковій сертифікації, а також копії торгових (спеціальних торгових) патентів, спеціальних дозволів (ліцензій) за видами послуг, які підлягають патентуванню, ліцензуванню; зразки матеріалів та затверджених в установленому порядку виробів; ціни і тарифи на послуги, матеріали та вироби; перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги; гарантійні зобов'язання виконавця послуг; інформація про працівників, які обслуговують замовників, номери телефонів місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів Держспоживінспекції, перелік категорій громадян, які користуються пільгами в отриманні побутових послуг; книга заяв і пропозицій.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем на вимогу суду першої інстанції надано фотокопії роздруківок наявних у нього нормативних документів про послуги (манікюрні та педикюрні), які ним надаються, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, журнал реєстрації перевірок, правила побутового обслуговування населення, книгу відгуків і пропозицій, дипломи працівників, а також візитки косметолога, адміністратора, перукаря-модельєра та експерта з краси, які підтверджують наявність інформації щодо цих осіб в робочому приміщенні позивача на видному та доступному для замовників місці.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням наявності наданих позивачем фотографій та матеріалів, твердження відповідача про відсутність вказаних документів, яке ґрунтується тільки на вказаному акті перевірки, не підтверджено належними і достатніми доказами та спростовуються доказами, наданими позивачем, а тому позов в частині визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 15.05.2013 № 397 підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, доводи апелянта про те, що підпис в акті перевірки та надання звіту позивачем слід вважати визнанням наявності вказаних в цьому акті порушень є безпідставними, оскільки підпис про ознайомлення позивача з актом та запис про відсутність питань та зауважень до перевіряючи свідчить лише про факт ознайомлення і не є підтвердженням згоди позивача з вказаними в акті порушеннями, оскільки право позивача подати заперечення на акт перевірки не обмежено підписанням цього акту. Про відсутність такої згоди свідчить як подальший лист позивача до відповідача, так і звернення позивача з цим позовом до суду.

Враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 15.05.2013 № 397, то доводи апелянта про визначення розміру накладених штрафних санкцій розглядати не доцільно.

Також, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій головного спеціаліста Інспекції з питань захисту прав споживачів в Київській області Швецова Андрія Олександровича відносно винесення акту №000365 від 22.03.2013 з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Висновки працівника інспекції, викладені в акті перевірки самі по собі не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, не порушують прав позивача, оскільки сам акт перевірки, не є підставою для виникнення грошового зобов'язання. Підставою для визначення грошового зобов'язання є постанова про накладення стягнень, а тому вимоги про визнання протиправними дій відповідача відносно винесення акту перевірки задоволенню не підлягають, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.