Ухвала суду № 36903213, 21.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13946/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Профіт-Консул» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Юридична компанія «Профіт-Консул» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.04.2013 № 0004382250, № 0004372250 та від 17.07.2013 № 0001152206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2013 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.07.2013 № 0001152206 по податку на додану вартість в частині основного платежу 51 641,67 грн. та фінансових санкцій 12 910,17 грн., а також від 29.04.2013 № 0004382250 по податку на прибуток в частині основного платежу 54 224,78 грн. та фінансових санкцій 13 556,41 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юридична компанія «Профіт-Консул» судові витрати у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 1 323,34 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юридична компанія «Профіт-Консул» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» за червень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 11.04.2013 № 220/22-50/37924044, в якому встановлені порушення позивачем вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 59 565 грн., у тому числі за червень 2012 року в сумі 59 565 грн.,

- п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 62 543 грн., у тому числі за II кв. 2012 року на суму 62 543 грн.

Подане позивачем заперечення на Акт перевірки було залишено відповідачем без задоволення, а висновки Акта перевірки - без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013:

- № 0004382250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 78 179 грн., в т.ч. за основним платежем 62 543 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 636 грн.

- № 0004372250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 59 566 грн., в т.ч. за основним платежем 59 565 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.07.2013 № 1776/10/26-15-10-04-04 про результати розгляду скарги, було залишено без задоволення скаргу ТОВ «Юридична компанія «Профіт-Консул» та збільшено суму штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2013 № 0004372250 на 14 890,00 грн.

На підставі зазначеного рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.07.2013 № 1776/10/26-15-10-04-04 про результати розгляду скарги, відповідачем ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесено також нове податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 0001152206, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 74 456 грн., в т.ч. за основним платежем 59 565 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 14 891 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивач оскаржує, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0004372250, яке вже було скасоване Головним управлінням Міндоходів у м. Києві на підставі прийнятого рішення від 05.07.2013 № 1776/10/26-15-10-04-04, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. В свою чергу, податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0004382250 та від 17.07.2013 № 0001152206 є такими, що підлягають частковому скасуванню, оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» підтверджено первинною документацією лише частково.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем грошових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» щодо надання останнім на користь позивача юридично-консультаційних послуг, та послуг з поставки-продажу товару: автозапчастин.

Так, сторонами ТОВ «Юридична компанія «Профіт-Консул» - замовником та ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» - виконавцем, було узгоджено надання виконавцем на користь замовника юридично-консультаційних послуг, та послуг з поставки-продажу товару: автозапчастин, за заявками замовника, на підставі виставлених виконавцем рахунків фактур та виписаних видаткових накладних, на виконання чого сторонами були підписані акти здачі-прийняття наданих послуг, та за наслідками чого ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» на адресу ТОВ «Юридична компанія «Профіт-Консул» були виписані відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ 59 565 грн., на підставі яких позивачем, в свою чергу, були сформовані валові витрати в ІІ кварталі 2012 р., та сформований податковий кредит з ПДВ у червні 2012 р. в розмірі 59 565 грн.

Розрахунки із контрагентом ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» було здійснено позивачем у повному обсязі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок контрагента, що також не заперечувалося відповідачем в акті перевірки позивача, та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень з відміткою банку про перерахування коштів.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи свідчать про здійснення господарської діяльності з надання юридично-консультаційних послуг, податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ».

В свою чергу, з приводу доведення позивачем реальності (товарності) взаємовідносин із контрагентом ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» саме щодо надання останнім на користь позивача послуг з продажу-поставки товару (автозапчастин), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Юридична компанія «Профіт-Консул» не було надано передбачених чинним законодавством обов'язкових документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» щодо поставки (транспортування) товару (автозапчастин) від зазначеного контрагента до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, інше.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Крім того, в постанові Верховного Суду України у справі від 08.09.2009 № 21-737во09 зазначено, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається перевізнику.

Таким чином, колегія суддів вважає, що враховуючи особливості договору поставки, а також те, що позивачем не надано до перевірки та до матеріалів справи відповідних первинних документів, що є обов'язковими для підтвердження товарності операцій з постачання товару, зокрема, товарно-транспортних накладних щодо переміщення товару від ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» до позивача та дорожніх листів, то формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» саме в частині договірних зобов'язань по поставці товару (автозапчастин) є протиправним, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині задоволенню не підлягають, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2013 № 0004372250 з огляду на те, що вказане податкове повідомлення-рішення вже було скасоване Головним управлінням Міндоходів у м. Києві на підставі прийнятого рішення від 05.07.2013 № 1776/10/26-15-10-04-04 про результати розгляду скарги (збільшено суму штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2013 року № 0004372250 на 14 890,00 грн.), за наслідками чого відповідачем ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 № 0001152206. Тобто відповідно до вимог положень ст. 56 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.04.2013 № 0004372250 вважається відкликаним із прийняттям відповідачем нового податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.