Ухвала суду № 36903199, 21.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3817/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату, військової частини А2788 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив: визнати дії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо невидачі належного йому речового майна неправомірними; зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат видати належне позивачу речове майно, відповідно до довідки на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі від 08.10.2013 №3, загальною вартістю 7986 грн. 65 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 позов задоволено частково: зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат видати належне ОСОБА_2 речове майно, відповідно до довідки на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі від 08.10.2013 №3, загальною вартістю 7986 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 65 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням Чернігівський обласний військовий комісаріат звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, позивач проходив військову службу на посаді інспектора відділу аудиту у сфері ресурсного забезпечення Територіального Північно-Східного управління внутрішнього аудиту та контрою Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролюю Міністерства оборони України.

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22.08.2013 № 139 (по особовому складу) ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (а.с. 7).

Наказом начальника Територіального Північно-Східного управління внутрішнього аудиту та контрою Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролюю Міністерства оборони України від 13.09.2013 №194 (по стройовій частині) позивача було виключено зі списків особового складу управління та усіх видів забезпечення (а.с. 6).

Згідно довідки Чернігівського обласного військового комісаріату № 3 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, була нарахована грошова компенсація замість речового майна у сумі 89,93 грн. до 11.03.2000 та у сумі 7896,57 грн. з 12.03.2000 (а.с. 5).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги в частині зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату видати належне ОСОБА_2 речове майно, відповідно до довідки на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі від 08.10.2013 №3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Чернігівського обласного військового комісаріату щодо невидачі належного позивачу речового майна є безпідставними, оскільки позивач не звертався до Чернігівського ОВК у письмовій формі з проханням видати речове майно.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Чернігівський обласний військовий комісаріат діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (частина друга).

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 №1459-ІІІ, який набрав чинності 11.03.2000, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Отже, з часу набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» виплата грошової компенсації замість продовольчих пайків, недоотриманого речового майна була призупинена.

Право на отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна було встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 № 328-V, який набрав чинності з 01.01.2007, яким доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 9-1, пунктом 2 якої і встановлювалось, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.01.2006 №489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено на 2007 рік.

Крім того, пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було виключено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.01.2007 № 107, однак, вказані положення цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право військовослужбовців на отримання компенсації за недоотримане речове майно, передбачене п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновлено 22.05.2008, тобто з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України.

Згідно з п. 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно.

Як встановлено судом першої інстанції речове майно на суму грошової компенсації позивачу не видавалось. Позивач перебував на речовому забезпеченні в Чернігівському обласному військовому комісаріаті.

Відповідно до довідки Чернігівського обласного військового комісаріату № 3 від 08.10.2013 компенсація замість недотриманого речового майна позивача становить 89,93 грн. до 11.03.2000 та у 7896,57 грн. з 12.03.2000.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач має право на отримання речового майна, відповідно до довідки на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, виданої органом, на речовому отриманні якого перебуває.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/64694/11, від 21.06.2012 у справі № К/9991/27017/11.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Чернігівського обласного військового комісаріату щодо невидачі належного позивачу речового майна є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки позивач не звертався до Чернігівського ОВК у письмовій формі з проханням видати речове майно, а Чернігівським ОВК відповідно не приймалось рішення щодо невидачі належного позивачу речового майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.