Постанова № 36903160, 28.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа№ 910/11298/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Станіка С.Р.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Каменчук В.О., Герасименко І.В.

від відповідача - Федорчук Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року (суддя Кирилюк Т.Ю. )

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Індустріальне» Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації

про стягнення 3469173,50 грн.,-

Постанова прийнята 28.01.2014 року у зв`язку з оголошенням перерви в судових засіданнях 15.10.2013 року, 05.11.2013 року, 03.12.2013 року, 19.12.2013 року, відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «АК «Київводоканал» звернувся із позовом до КП «Індустріальне» про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року позов був задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1843646,66 грн. основного боргу, 55426,39 грн. - 3% річних, 2832,04 грн. інфляційні втрати, 66869,25 грн. - пені. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.09.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представники позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та дали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.04.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 08209-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за останнім. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з позивачем розрахунком на підставі наданих відповідачем офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (підпункт 2.1.4).

Зняття показань лічильників згідно підпункту 2.1.2 договору здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача.

В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно підпункту 2.2.1 договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді-дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

В разі зміни тарифів у період дії договору позивач доводить відповідачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

В разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше п'ятого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.3).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з: боргу за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, (за кодами відповідача 9-1570, 9-1653, 9-1654) у розмірі 1843646, 66 грн. та боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (за кодом 9-51570) в сумі 1267464, 81 грн. за період з 01.05.2011 року по 31.03.2013 року.

Згідно з пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року, вказаний договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами, в матеріалах справи відсутні.

В силу частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За приписами пункту 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, обов'язок з оплати обсягів холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої, покладено на балансоутримувачів теплових пунктів (котелень).

Отже, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем по справі не надано ані суду першої інстанції ані апеляційної докази перебування на балансі відповідача ЦТП (котельні).

Враховуючи, що договором № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання, інших договорів суду не надано колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх та допустимих доказів сто воно обов`язку оплати відповідачем коштів в розмірі 1267464, 81 грн.

Крім того, у зв'язку з тим, що обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання відсутній, останній надав копії листів № 49-01-25/452 від 19.04.2013 року, № 49-01-25/317 від 14.03.2013 року, № 49-01-25/130 від 06.02.2013 року, № 1419 від 13.12.2012 року, № 1335 від 15.11.2012 року, № 1212 від 18.10.2012 року, № 1092 від 12.09.2012 року, № 996 від 17.08.2012 року, № 956 від 09.08.2012 року, № 955 від 09.08.2012 року, № 954 від 09.08.2012 року, № 953 від 09.08.2012 року, № 330 від 14.03.2012 року, № 147 від 08.02.2012 року, № 24 від 10.01.2012 року, № 995 від 13.12.2011 року, № 817 від 15.11.2011 року, № 617 від 11.10.2011 року, № 461 від 13.09.2011 року, № 367 від 11.08.2011 року, № 217 від 08.07.2011 року, № 108 від 08.06.2011 року, згідно яких повертав позивачу розшифровку розрахунків за спірний період.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно було встановлено, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 1843646, 66 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зазначена норма є диспозитивною, тобто законом або договором може бути встановлено інший порядок, у тому числі і строк, для нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене та часткове задоволення суми основного боргу, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду міста Києва про часткове задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 66869,25 грн. за період з травня 2012 року по лютий 2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на те, що сума основного боргу, що підлягає стягнення за неналежне виконання умов договору відповідачем, складає 1843646, 66 грн., судом першої інстанції вірно був здійснений перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат та задоволено до стягнення 3 % річних у розмірі 55426, 39 грн. та 2832, 04 грн. - інфляційні втрати,

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 155555, 57 грн. на підставі пункту 4.6 договору № 08209-А/2-09 від 01.04.2008 року.

Відповідно до пункту 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні обґрунтовані відмови відповідача про відсутність обов'язку останнього оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання, а також враховуючи той факт, що суд не знайшов достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за надання холодної води, що іде на підігрів, відсутні й підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення штрафу.

Колегія суддів не погоджується з доводами, зазначеними в апеляційній скарзі позивача щодо неправомірності відмови судом першої інстанції в задоволенні вимоги про стягнення коштів за постачання холодної води, що іде на підігрів, з підстав викладених вище у даній постанові та з урахуванням зазначених норм чинного законодавства України.

На підставі ст. 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи.. які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/11298/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/11298/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

С.Р. Станік