Ухвала суду № 36891867, 31.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р.справа № 2а-4658/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Чабаненко С.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі №2а-4658/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрооіл Групп" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрооіл Групп" (далі за текстом - ТОВ „Агрооіл Групп") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом - ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000392302/0/5391/10/23 від 24 червня 2010 року, № 0000292302/1 від 21 травня 2010 року, №0000392302/2 від 25 червня 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000392302/0/4391/10/23 від 24.03.2010 року, № 0000392302/1 від 21.05.2010 року, № 0000392302/2 від 25.06.2010 року в повному обсязі на загальну суму 809218,50 грн. про донарахування податку, застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ „Агрооіл Групп" на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року з податку на додану вартість, за результатами якої відповідачем складено акт від 09 березня 2010 року № 585/23-34440939.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000392302/0/5391/10/23 від 24 червня 2010 року, № 0000292302/1 від 21 травня 2010 року, №0000392302/2 від 25 червня 2010 року, якими позивачу було нараховано суму податкового зобов'язання у сумі 809218,50 грн., у тому числі 539479, 00 грн. за основним платежем та 269739, 50 грн. штрафних санкцій.

В основу прийняття вказаних рішень було покладено висновок податкового органу про придбання товару у ПП „Мерідіан 08", а також віднесення до складу податкового кредиту - сум ПДВ за податковими накладними, складеними цим контрагентом, з огляду на те, що в господарській операції з ТОВ „Агрооіл Групп" від імені ПП „Мерідіан 08" на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності.

Такий висновок податковим органом був зроблений на підставі вироку Жовтневого суду м. Запоріжжя від 25 січня 2010 року по кримінальній справі № 1-173 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 357, частиною 3 статті 358, частиною 1 статті 200 Кримінального Кодексу України, яким встановлено, що ОСОБА_1 не являючись посадовою особою ПП „Мерідіан 08" незаконно заволодів печаткою вказаного підприємства та незаконно здійснював господарську діяльність з використанням цієї печатки.

В акті перевірки з посиланням на статті 203, 215 ЦК України, податковим органом зроблено висновок, що в результаті порушення контрагентом ПП „Мерідіан 08" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, оформленні видаткові, податкові накладні, які передані ТОВ „Агрооіл Групп" з реалізації товару на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ „Агрооіл Групп" спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Та відповідно ТОВ „Агрооіл Групп" порушені вимоги п.п 7.4.1, п.п 7.4.4, 7.4.5, 7.4, п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не правомірно віднесено до складу податкового кредиту, сум кредиту у зв'язку з придбанням сировини та товару, по яких не доведено їх використання в господарській діяльності та не підтверджено оформленими відповідними бухгалтерськими документами, на суму 539479, 00 грн.

Відповідно до пункту 18 „Порядку заповнення податкових накладних", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 165 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037 усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців",якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірним і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не було внесені змін.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних ПП „Меридіан 08" було зареєстроване як платник ПДВ, а отже мало право на нарахування ПДВ та виписування податкових накладних, відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закон України „Про податок на додану вартість".

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності ПП „Меридіан 08" за місцем реєстрації не може бути доказом того що ТОВ „Агрооіл Групп" не мало права на включення сум до складу валових витрат та податкового кредиту. Несплата податку продавцем ПП „Меридіан 08" (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської діяльності не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У відповідності до підпункта 7.4.5. пункта 7.4. статті 7 Закон України „Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів.

Позивачем надано до перевірки оригінали банківських виписок, платіжних доручень та їх завірені копії, оригінали податкових та прибуткових накладних, отриманих від продавця ПП „Меридіан 08", які мають всі обов'язкові реквізити у відповідності до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Таким чином, позивач мав право приймати перелічені документи до виконання.

Податковий орган пов'язує нікчемність правочину укладеного позивачем з ПП „Меридіан 08" наявністю вироку Жовтневого суду м. Запоріжжя по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 При цьому, податковим органом, під час проведення перевірки, не досліджувалась реальність господарських операцій між вказаними господарюючими суб'єктами.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиціальне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Встановлені вказаним вироком суду обставини не можуть свідчити про відсутність здійснення господарської діяльності між ТОВ „Агрооіл Групп" та ПП „Меридіан 08".

При цьому, вказаним вироком не встановлено порушення ТОВ „Агрооіл Групп" вимог податкового законодавства та не спростовано реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП „Меридіан 08".

Крім того, висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні відповідача про порушення позивачем та його контрагентом вимог статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки працівниками податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Закон України „Про державну податкову службу в Україні" не визначає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні", який не містив і не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентом, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - ріщень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у справі №2а-4658/10/0870 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: С.В. Чабаненко