Ухвала суду № 36891864, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.

справа № 2а-0870/12120/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі № 2а-0870/12120/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд-Сіті” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Буд-Сіті” (далі за текстом – ТОВ „Буд-Сіті”) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом – ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.20.2011 року №0004142301 та №0004152301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.10.2011 року №0004142301 та №0003152301, прийняті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ „Буд-Сіті” з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ „Буд ворк” за період з 01.03.2008 року по 31.01.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №215/23-1/34869494 від 23.09.2011 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено п.1.32 ст.1, ст..3, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємством безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 2997244 грн., у зв’язку з чим було занижено податок на прибуток на суму 749311 грн.; п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 507962 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 18 жовтня 2011 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №004142301, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 507962 грн. - за основним платежем та 126990 грн. 50 коп. за штрафними санкціями; №0004152301, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 450665 грн. за основним платежем та 112666 грн. 25 коп. за штрафними санкціями.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 1.32 ст.1, ст. 3, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/9 ( із змінами та доповненнями) позивачем безпідставно завищено витрати на загальну суму 2 997 244 грн. в результаті того, що на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надійшов від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя акт позапланової невиїзної перевірки TOB „Буд Ворк” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій за період з 01.03.2008 pоку по 31.01.2011 року №107/23-02/34440902 від 28.02.2011р., відповідно до висновків якого TOB „Буд Ворк” порушено ч. 1,3,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB „Буд ворк” при придбанні у TOB „ОЛЕКС-ТРЕЙД”, TOB „Ферроконтакт 77”, TOB „КРАСЛ ЮНІ”, ТОВ „СОЮЗ „ОПТ”, TOB „НИККОЛТОРГ”, TOB „Копер трейд”, TOB „СТРОЙ-ВІНД”, ТОВ „ЛЕВІС КОМПАНІ” та продажу товарів (послуг), перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні у TOB „ОЛЕКС-ТРЕЙД”, TOB „Ферроконтакт 77”, TOB „КРАСЛ ЮНГ”, ТОВ „СОЮЗ „ОПТ”, TOB „НИККОЛТОРГ”, TOB „Копер трейд”, TOB „СТРОЙ-ВІНД”, ТОВ „ЛЕВІС КОМПАНІ” та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Підприємством надано копії документів, щодо оформлення товару у TOB „Буд ворк” за період з 01.03.2008р. по 31.01.2011р., TOB „Буд-Сіті” мало взаємовідносини з TOB „Буд ворк” на загальну суму грн. в т.ч. ПДВ на суму 2 997 244 грн. відповідно до податкових, видаткових накладних, договорів купівлі-продажу, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та надано документи на реалізацію продукції по основним покупцям, відповідно до яких товар TOB „Буд-Сіті” складається з будівельних матеріалів в асортименті. До перевірки не було надано документи, які підтверджують факт перевезення товару, а саме: товаротранспортні накладні.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ „Буд-Сіті” до складу валових витрат за 2008р., 2009р., 2010р. було віднесено суми витрат на придбання товарів, які не було підтверджено відповідними документами всього у сумі 2997244 грн.

До перевірки було надано Договір купівлі-продажу №04/3/08 від 01.03.2008р., договір №01/04/10 від 04.01.2010р. податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи. До перевірки не надані товаротранспортні накладні, дорожні листи, та інші документи, які підтверджують транспортування товару від продавця (ТОВ „Буд ворк”) до покупця (ТОВ „Буд Сіті”). Також зазначено, що доставка товару на склад ТОВ „Буд Сіті” здійснювалася продавцем.

Враховуючи викладене у ТОВ „Буд Сіті” відсутні об’єкти, які підпадають під визначення ст.3, ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, за результатами взаємовідносин з ТОВ „Буд ворк”, податковим органом встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 507962 грн.

Крім того, операції TOB „Буд-Сіті” не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим TOB „Буд-Сіті” не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) TOB „Буд-Сіті” від TOB „Буд ворк”, у зв’язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують транспортування.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) TOB „Буд-Сіті” від TOB „Буд ворк”, що свідчить про те, що правочини між TOB „Буд-Сіті” та TOВ „Буд ворк” здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст.215, пп. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Судом встановлено, що 01 березня 2008 року між ТОВ „Буд ворк” (продавець) та ТОВ „Буд Сіті” (покупець) укладено Договір №04/03/08, предметом якого є купівля будівельні матеріали.

04 січня 2010 року між ТОВ „Буд ворк” (продавець) та ТОВ „Буд Сіті” (покупець) укладено Договір №01/04/10, відповідно до якого предметом договору є купівля будівельні та оздоблювальні матеріали, за результатами виконання вказаних договорів в матеріалах справи наявні копії прибуткових та видаткових накладних за 2008- 2010 р; копії договорів поставки з TOB „Буд ворк”;копії договорів поставки (подальша реалізація продукції, придбаної у ТOB „Буд ворк”) по основним покупцям;реєстр виданих податкових накладних TOB „Буд - Сіті” з 01.03.2008 р. по 31.07.2010 р. по основним покупцям та їх копії; обігово - сальдові відомості по рахункам 20,28,64, 311,361; копія договору відповідального зберігання № 03 від 03.01.2008 р. (на приміщення де зберігався придбаний товар).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон №334/94) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або датаоприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому п. 5.9 Закону №334/94 визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до п. 2.7 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995р. №88:, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 від 16.07.1999 року (далі Закон №996) зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на одну з підстав нікчемності договорів укладених позивачем з контрагентом, виходячи з того що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарів. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов’язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт” та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, обов’язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні відповідача про порушення позивачем та його контрагентом вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Закон України „Про державну податкову службу в Україні” не визначає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов’язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов’язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, який не містив і не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентами, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР 03.04.1997 р. (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення було регламентовано п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, згідно якого платник податків зобов’язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку узв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до підпункта 7.2.4 пункта 7.2 статті 7 Закону України №№ 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що на момент включення до складу податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних,позивач на підтвердження такого податкового кредиту мав необхідні податкові накладні та платіжні доручення, виписані на його адресу ТОВ „Буд ворк”. Податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства. Всі суми зазначені у відповідних податкові накладних оплачені згідно банківських платіжних доручень.

На момент здійснення господарських операцій із ТОВ „Буд ворк”, останнє було зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності, як платник податку на додану вартість та мало право у відповідності до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України № 168/97-ВР видавати податкові накладні.

Включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - ріщень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі № 2а-0870/12120/11 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров