Рішення № 36891482, 27.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 911/4749/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ”,

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОПОСТАПЧАЛЬНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ”, Київська обл., Києво – Святошинський район, с. Гатне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

про стягнення 1 627 106, 12 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ” (далі – позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОПОСТАПЧАЛЬНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ” (далі – відповідач) про стягнення 1 627 106, 12 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач незаконно спожив природний газ отриманий ним від ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на суму 1 627 106,12 грн. за договором купівлі-продажу № 13/2015-ТЕ-19 від 29.12.2012 р. та договором купівлі-продажу № 13/2016-БО-19 від 29.12.2012 р., тому, керуючись ст. 1212 ЦК України, він просить суд відшкодувати йому завдану цим шкоду у розмірі заборгованості позивача перед ПАТ “НАК “Нафтогаз України”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2013 р. порушено провадження у справі № 911/4749/13 та призначено її до розгляду на 13.01.2014 р.

13.01.2014 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про набуття теплової енергії у позивача за договором купівлі-продажу теплової енергії № 001-13 від 01.10.2012 р., що в свою чергу вказує на неможливість задоволення позову, зокрема з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.

13.01.2014 р. суд оголосив перерву в засіданні на 27.01.2014 р.

25.01.2014 р. позивачем подані письмові пояснення щодо обґрунтованості підстав задоволення позову.

Присутній в судовому засіданні 27.01.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує з тих же підстав, що зазначив у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

29.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ” (далі - покупець) та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі - продавець) укладено договір № 13/2015-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу від та договір № 13/2016-БО-19 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов яких продавець зобов’язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природній газ на його умовах.

За наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що у ТОВ “ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ” існує перед НАК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природній газ за вказаними вище договорами у сумі 1 627 106,12 грн.

Крім того, зазначене вище додатково підтверджується листом НАК «Нафтогаз України» (а.с. 5).

Відповідно до положень договору газ, що продається, використовується покупцем (позивач у даній справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач не використовував придбані у НАК «Нафтогаз України» об’єми природного газу у своїх господарських цілях, оскільки не здійснював виробництво теплової енергії споживачам у містах АР Крім, як то передбачалося в пунктах 1.2. договорів купівлі-продажу природного газу. Факт невикористання позивачем придбаного у продавця придбаного газу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів, зокрема:

· довідкою генерального директора ТОВ “ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ” № 22/01 від 22.01.2014 р., у якій він вказав, що товариство не здійснювало виробництво теплової енергії а АР Крім за відповідними адресами на теплогенеруючих установках;

· заявою попередніх власників ТОВ “ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ”, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 9,10 від 20.01.2014 р., у якій вони вказали про те, що товариство не здійснювало ні виробництво, ні постачання теплової енергії в АР Крім будь-яким юридичним та фізичним особам;

· довідкою голови Бахчисарайської районної державної адміністрації в АР Крім № 02-20/35 від 17.01.2014 р., у якій він стверджує, що відповідач був єдиним виробником та постачальником теплової енергії споживачам у м. Бахчисарай, самостійно здійснював виробництво теплової енергії на теплових установках для обслуговування споживачів у м. Бахчисарай.

Виходячи з викладеного, спір у даній справ виник з того, що відповідач використав (спожив) куплений позивачем у НАК «Нафтогаз України» природний газ за договорами купівлі-продажу природного газу у сумі 1 627 106,12 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача відшкодувати позивачу вартість придбаного та, за твердженням позивача, використаного ним природного газу у період 2013 році без достатньої на те підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи з системного аналізу вищевказаної норми, для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Факт того, що саме відповідач був єдиним виробником та постачальником теплової енергії споживачам в м. Бахчисарай, із купленого позивачем природного газу та куди він постачався підтверджується наступними доказами, а саме:

· довідкою голови Бахчисарайської районної державної адміністрації в АР Крім № 02-20/35 від 17.01.2014 р. якій суд надав оцінку вище;

· рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 25.12.2012 р. № 982, у якій вказано про виробника та постачальника теплової енергії - Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОПОСТАПЧАЛЬНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ”;

· рішенням Армянської міської ради від 25.12.2012 р. № 982 про затвердження тарифів на постачання теплової енергії;

· укладені договори між відповідачем та споживачами на послуги теплопостачання;

· документами, які надав відповідач до Євпаторійської міської ради від 30.11.2012 р., де розраховані витрати на виробництво теплової енергії.

Крім того, факт того, що відповідач не закуповував природний газ у НАК «Нафтогаз України» свідчить довідка останнього від 17.01.2014 р. № 26-181/1.5-14.

Слід зазначити встановлене судом, що між позивачем та відповідачем не було укладено договорів на постачання природного газу, а факт використання останнім теплогенеруючого обладнання на якому здійснювалося виробництво теплової енергії для подальшого постачання споживачам в АР Крим підтверджується довідкою власника такого обладнання № № 01-14, 01-14/1, 01-14/02 від 156.01.2014 р., що вказує про можливість подання позивачем позову про стягнення вартості спожитого газу на підставі статей 1212, 1213 ЦК, без укладення договорів на його використання відповідачем.

Таким чином, виявивши факт споживання відповідачем природного газ без укладення договору на її постачання, позивач правомірно згідно статей 1212, 1213 ЦК звернувся про стягнення заявлених коштів, а факт вироблення та споживання відповідачем природного газу у вказаному у розрахунках обсягу доведений позивачем належними та допустимими доказами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 N 15/147/10.

Оскільки позивач не використовував вказані об’єми природного газу в своїх господарських цілях, а відповідач самостійно виробляв та постачав теплову енергію саме тим споживачам в м. Бахчисарай, куди постачався придбаний позивачем газ вказує на те, що відповідач спожив природний газ без належних на те підстав.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (частина друга статті 1213 ЦК України).

Наявність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії №001-13 від 01.10.2012р. не спростовує можливості використання відповідачем природного газу позивача в своїх господарських цілях.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин викладених у позовній заяві, а відтак заявлена позовна вимога про стягнення 1627106,12 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Поряд з цим, відповідачем не доведено щодо невідповідності письмових документів вимогам щодо допустимості доказів, яким позивач підтвердив обставини викладені у позовній заяві. Обставини наведені у позові відповідачем не спростовано у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОПОСТАПЧАЛЬНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ” (код ЄДРПОУ 37813769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ” (код ЄДРПОУ 35207951) 1627106,12 (один мільйон шістсот двадцять сім тисяч сто шість) грн. 12 коп. та 32 542 (тридцять дві тисячі п’ятсот сорок дві) грн. 12 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.01.2014 р.

Суддя Наріжний С.Ю.