Ухвала суду № 36883723, 14.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р.Справа № 820/6469/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Красникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2013р. по справі № 820/6469/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про скасування рішень, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001451/2 від 23.07.2013р; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачене ввізне мито у розмірі 5 010,86 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 21045,61 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001451/2 від 23.07.2013 року.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Харківською митницею Міндоходів подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме:відповідно ч. З ст. 53, п. 1 ч. 4 ст. 54, п. п. 1,2 ч. 5 ст. 54, п. 2 ч. 6 ст. 54, ст. ст. 55, 58, 59, 64 МК України, наказу Мінфіну України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 № 362, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи між позивачем та Winfil Group Inc. 24.10.2012р. укладено Контракт № 3 , за умовами якого покупець поставляє сантехнічні вироби економ класу, вироблені з кераміки, якості В, призначені для встановлення у житлових приміщеннях, громадських установах, місцях загального користування та ін. (ст..1 контракту), строк оплати партії товару визначений в якості передоплати або в якості акцепту (протягом 90 та днів з моменту поставки товару), підставою для сплати вартості поставлених товарів є інвойс (п.5.1. контракту). Отже за умовами договору (відповідно інвойсу FST 20130604-4 від 04.06.2013р.) вартість товару складає за унітаз-компакт керамічний у комплекті із сидінням та пристроєм зливу 636 (Ргаgа) y кiлькості 374 шт. за ціною 22,5 долл. США загальною сумою 8 415,00 долл. США; унітаз-компакт керамічний у комплекті із сидінням та пристроєм зливу 8100 у кількості 50 шт. за ціною 19,5 долл. США загальною сумою 975,00 долл. США; раковина з п'єдесталом 82210 (Ргаgа) у кількості 100 шт. за ціною 12,5 долл. США загальною сумою 1250,00 долл. США; раковини з п'єдесталом 8201 у кількості 150 шт. за ціною 8,5 долл. США загальною сумою 1270,00 долл. США.

Згідно інвойсу FST 20130604-4 від 04.06.2013р. умови поставки визначені як FОВ Shenzhen за умовами контракту від 24.10.2012 року №3 поставка товару здійснюється шляхом поставки контейнерів в порт, завантаження на судно за рахунок продавця (п.3.1 контракту). Ціна послуг з перевезення становить 15523,00 грн., отже сума складових митної вартості складає 11915,00 дол. США+15523,00 грн.=110759,00 грн.

Вказана сума відображена у митній декларації №807100000/2013/034961 та відповідно визначено вартість товару 0,82 долл. США за кг.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення гл. 9 МК України здійснено повторно визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.57-64 МК України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України,

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач -Харківська митниця Міндоходів, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001451/2 від 23.07.2013р. необґрунтовано, з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності; у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами Унення позивача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що з урахуванням положень ч.2 ст.58 МК України позивачем до митного оформлення товарів подано контракт № 3 від 24.10.2012 року, інвойс FST 20130604-4 від 04.06.2013р., договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 869/20 від 07.06.2012 року, довідку про транспорті витрати від 10.07.2013 року, рахунок фактуру від 10.07.2013 року № LS-3754040

Відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, нявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Як свідчать матеріали справи, іноземний контрагент позивача - є офіційним представником та дистриб'ютором заводів виробників продукції, яка поставляється за контрактом № 3 від 24.10.2013 року та відповідно має право реалізовувати продукцію за ціною виробника (п.1.1. контракту)

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В силу положень ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявності обставин визначених ч.3 ст.53 МК України для витребування додаткових документів, а також в порядку ст. 71 КАС України не надано доказів які б об'єктивно свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно зауважив, що з наданих митним органом відомостей спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України встановлено, що подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час по ВМД № 15649 від 05.07.2013 року за ціною за одиницю товару 1,56 дол.

Проте, відомості надані суду в обґрунтування правової позиції не відображають жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів. Доказів проведення порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як ідентичні (аналогічні) відповідачем не надано, а отже висновок митного органу про ідентичність товару є недоведеним. Окрім того вказані відомості не містять всю цінову інформацію про факти митних оформлень митницями по Україні.

Таким чином, митна вартість товару позивачем була визначена у відповідності до вимог чинного законодавства та застосовано перший метод (за ціною угоди) визначення митної вартості товару, виходячи з наявних та додатково наданих позивачем документів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що митним органом в порушення гл. 9 МК України здійснено повторно визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.57-64 МК України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України, а отже позовні вимоги про скасування рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001451/2 від 23.07.2013р. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2013р. по справі № 820/6469/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2014 року.