Постанова № 36883453, 20.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 січня 2014 року 09:30 справа №826/20588/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Трансгарант-Україна"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 грудня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" (далі по тексту - позивач, ДП "Трансгарант-Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №109526552207, №109626552207, №23126551702 та №23226551702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20588/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 січня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 08 січня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №109526552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант-Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 798 660,00 грн., у тому числі за основним платежем на 532 440,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 266 220,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №109626552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до ДП "Трансгарант-Україна" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 206 000,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №23126551702 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант-Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 6 873,00 грн., у тому числі за основним платежем на 5 498,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 375,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №232226551702 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, за порушення статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант-Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 510,00 грн., у тому числі за основним платежем на 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 06 грудня 2013 року №749/26-55-22-07/32667198 "Про результати планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" ЄДРПОУ 32667198 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки зазначено про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які, на думку відповідача, полягають у наступному:

1) завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на 532 440,00 грн. - в порушення пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант-Україна" до складу податкового кредиту включило податок на додану вартість по факсимільних копіях податкових накладних: податкова накладна від 31 грудня 2012 року №100/154, виписана ТехПД ДТГО Львівська залізниця на суму 1 099 475,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 183 245,90 грн.; податкова накладна від 31 грудня 2012 року №70/156, виписана ТехПД Одеської залізниці на суму 1 745 970,83 грн., у тому числі податок на додану вартість - 349 194,17 грн.;

2) на підприємстві здійснено звірку фактичних залишків товару даним бухгалтерського обліку, за результатом якої встановлено розбіжність на загальну суму 103 000,00 грн.; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують рух товару на зазначену суму розбіжності, не складено, чим порушено вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

3) згідно платіжних доручень від 10 лютого 2012 року, 28 лютого 2012 року ДП "Трансгарант-Україна" перераховано грошові кошти ТОВ "Брокард Україна" з призначенням платежу - за подарункові картки Брокард 500, що не пов'язано з господарською діяльністю підприємства; при цьому податок на доходи фізичних осіб не утриманий, інформація за формою №1ДФ до ДПІ у Печерському районі не надавалась;

4) в довідку за формою №1ДФ (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку) за І-IV квартали 2012 року не відображено виплачений дохід по авансовим звітам за 2012 рік СГД фізичним особам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: під час перевірки надавались всі первинні документи по відносинам із ДТГО "Львівська залізниця" та ДП "Одеська залізниця" та оригінали податкових накладних; вартість подарункових карток Брокард не входить до бази оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб, оскільки не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати; підприємством у 2012 році не здійснювалось будь-яких операцій з продажу товарів за готівку, а готівка в касі була відсутня; ДП "Трансгарант-Україна" не є податковим агентом щодо фізичної особи-підприємця ат зобов'язане подавати податковий розрахунок форми №1ДФ.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП "Трансгарант-Україна", виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акта перевірки про неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Матеріали справи підтверджують, що складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року ДП "Трансгарант-Україна" включено суми податку на додану вартість на підставі наступних податкових накладних: від 31 грудня 2012 року №100/154, виписаної Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" Єдиний технологічний центр з обробки перевізних документів за залізничні послуги, на загальну суму 1 099 475,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 183 245,90 грн., та від 31 грудня 2012 року №701/1156, виписаної Державним підприємством "Одеська залізниця", ЕТехПД за послуги залізниці, на загальну суму 1 745 970,83 грн., у тому числі податок на додану вартість - 349 194,17 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" та Державне підприємство "Одеська залізниця" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що позивач включив відповідні суми податку на додану вартість на підставі факсимільних копій податкових накладних, разом з тим суд звертає увагу, що такі висновки є лише припущенням та не підтверджуються жодними доказами, при цьому в Акті перевірки не зазначено про відсутність у ДП "Трансгарант-Україна" оригіналів податкових накладних від 31 грудня 2012 року №100/154 та від 31 грудня 2012 року №701/1156.

Крім того, ні в Акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарських операцій позивача із Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Державним підприємством "Одеська залізниця".

У той же час, з метою об'єктивного вирішення спору судом вирішено питання про реальність операцій з придбання у Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та Державного підприємства "Одеська залізниця" залізничних послуг та щодо використання цих послуг у межах господарської діяльності.

Так, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" здійснювало перевезення вантажів та надавало додаткові послуги ДП "Трансгарант-Україна" згідно договору від 25 грудня 2008 року №681; Державне підприємство "Одеська залізниця" надавало позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів на підставі договору від 22 жовтня 2012 року №1158677/433.

Судом встановлено, що ДП "Трансгарант-Україна" здійснює діяльність у сфері транспорту та перевезень, а отримані від Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та Державного підприємства "Одеська залізниця" послуги у подальшому використало у власній господарській діяльності при наданні послуг з перевезення замовникам, таким як ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", ПАТ "Алчевськкокс", що підтверджується відповідним договорами, актами виконаних робіт разом з додатками та звітами до них, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДП "Трансгарант-Україна" правомірно включало до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 31 грудня 2012 року №100/154, виписаної Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" Єдиний технологічний центр з обробки перевізних документів за залізничні послуги, на загальну суму 1 099 475,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 183 245,90 грн., та податкової накладної від 31 грудня 2012 року №701/1156, виписаної Державним підприємством "Одеська залізниця", ЕТехПД за послуги залізниці, на загальну суму 1 745 970,83 грн., у тому числі податок на додану вартість - 349 194,17 грн., тому висновки Акта перевірки про завищення податкового кредиту та порушення пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ДП "Трансгарант-Україна" є помилковими.

Таким чином, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій за даним епізодом порушення є протиправним, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №109526552207 підлягає скасуванню.

В частині висновків Акта перевірки про порушення ДП "Трансгарант-Україна" статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суд звертає увагу на наступне.

В описовій частині Акта перевірки (стор. 29) зазначено, що на підприємстві здійснено звірку фактичних залишків товару даним бухгалтерського обліку, за результатом якої встановлено розбіжність на загальну суму 103 000,00 грн.; первинні бухгалтерські документи, що підтверджують рух товару на зазначену суму розбіжності, не складено, чим порушено вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас у висновку Акта перевірки зазначається про порушення позивачем вже зовсім іншої норми - статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведені норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вказують про можливість застосування фінансової санкції до суб'єкта господарювання, що здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував в чому саме полягає зафіксоване ним порушення та не навів жодного доводу та доказу, який би підтвердив таке порушення, зокрема, не вказано та не доведено залишки якого саме товару звірялись, який товар не облікований та яким чином визначено розбіжність на суму 103 000,00 грн.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що ДП "Трансгарант-Україна" у межах спірних правовідносин здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, що могло б бути підставою для застосування штрафної санкції на підстав статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 206 000,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №109626552207 та необхідність скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Досліджуючи обґрунтованість висновків Акта перевірки щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, суд керується наступним.

Судом встановлено, що згідно рахунків-фактур від 09 лютого 2012 року №9/37 та від 28 лютого 2012 року №13/37 та товарних накладних від 20 лютого 2012 року №62 та від 29 лютого 2012 року №129 ДП "Трансгарант-Україна" купувало у ТОВ "Брокард-Україна" подарункові картки номіналом 500,00 грн. всього у кількості 74 штуки, а саме: 62 штуки вартістю 450,00 грн. за одну штуку та 12 штук вартістю 475,00 грн. за штуку.

Придбані подарункові картки по одній штуці в якості дарунків надані працівникам ДП "Трансгарант-Україна", що підтверджується відповідним списками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

У свою чергу відповідно до підпункту 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

З урахуванням наведених правових норм вбачається, що дохід у вигляді додаткового блага, зокрема дарунків, включаються до складу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та відповідно підлягає оподаткуванню, якщо його вартість є більшою за 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1073,00 грн., 50 відсотків якої складає 536,50 грн.

Як встановлено вище, вартість однієї подарункової картки становила 450,00 грн. та 475,00 грн.

Таким чином, оскільки вартість дарунків, здійснених позивачем на користь своїх працівників, складала працівникам не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, ДП "Трансгарант-Україна", як податковий агент, не повинно було утримувати податок на доходи фізичних осіб з вартості таких дарунків.

За таких підстав суд вважає, що визначення суми грошового зобов'язання за даним епізодом порушення відбулось протиправно.

В Акті перевірки також зазначається, що в довідку за формою №1ДФ (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку) за І-IV квартали 2012 року не відображено виплачений дохід по авансовим звітам за 2012 рік СГД фізичним особам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що є порушенням статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. За дане порушення відповідачем накладено на позивача штраф на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Згідно пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Зміст процитованої норми вказує на можливість накладення штрафу за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

При цьому суб'єктом відповідальності в даному випадку може бути платник податків - податковий агент.

Як визначає підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, обов'язок подання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу виникає виключно у податкового агента, який нараховує (сплачує) доходи фізичній особі.

Виходячи із висновків Акта перевірки та наведених норм права, вбачається, що штраф у розмірі 510,00 грн. накладено на позивача за подання ним, як податковим агентом, не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Матеріали справи підтверджують, що за спірний період працівник ДП "Трансгарант-Україна" ОСОБА_4 відряджався до Одеси з метою технічного огляду вагонів, у зв'язку з чим йому компенсовано вартість проживання, сплачену СПД ОСОБА_2

Як свідчить звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 18 жовтня 2012 року №214 та товарний чек від 18 жовтня 2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, головний бухгалтер ДП "Трансгарант-Україна" - ОСОБА_5, сплатила на користь СПД ОСОБА_1 3 700,00 грн. в оплату надані послуги щодо охорони праці.

Водночас матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ДП "Трансгарант-Україна" здійснювало на користь СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1 виплату будь-яких доходів; позивач лише відшкодовував своїм працівникам понесені ними витрати, у тому числі у зв'язку з відрядженням, що виключає обов'язок подання ДП "Трансгарант-Україна" податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, оскільки останній не є податковим агентом у межах спірних правовідносин.

Зазначена позиція також узгоджується із приписами підпункту165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, яка встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Тобто, особа, яка видала платнику суму під звіт, набуває статус податкового агента лише у випадку не повернення платником податку протягом встановленого строку отриманої ними суми на відрядження або під звіт.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено у межах спірних правовідносин обставин, які б підтверджували, що ДП "Трансгарант-Україна" є податковим агентом.

Помилковими також є висновки Акта перевірки про не відображення виплаченого доходу СПД ОСОБА_3.

Так, матеріали справи свідчать, що ДП "Трансгарант-Україна" сплатило СПД ОСОБА_3 5 400,00 грн. в якості оплати за роботи із забезпечення участі у конференції "Індустрія Щебеню 2012" відрядженого працівника ОСОБА_7 на підставі договору від 25 вересня 2012 року №Щ 12.

Податковий розрахунок про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку форми №1ДФ за № квартал 2012 року, копія кого з доказами подання до податкового органу, міститься в матеріалах справи, підтверджує, що позивач у рядку 70 відобразив інформацію про суму доходів, нарахованих виплачених СПД ОСОБА_3 у розмірі 5 400,00 грн., що повністю спростовує висновки Акта перевірки.

Враховуючи викладене, за відсутності порушень, які б могли бути підставою для визначення ДП "Трансгарант-Україна" суми грошового зобов'язання, у тому числі застосування штрафних санкцій, на думку суду, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 грудня 2013 року №23126551702 та №232226551702 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "Трансгарант-Україна" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 23 грудня 2013 року №109526552207, №109626552207, №23126551702 та №23226551702.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко