Постанова № 36883454, 24.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 січня 2014 року 14:25 справа №826/20511/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта Газ”

до

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

про

визнання протиправними та скасування постанов

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафта Газ” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Нафта Газ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі по тексту – відповідач, Інспекція ДАБК), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 грудня 2013 року №3-0312/2-7/10-79/0312/08/04 та №3-0312/2-7/10-80/0312/08/04.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16835/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20 січня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20 січня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 грудня 2013 року №3-0312/2-7/10-79/0312/08/04 ТОВ “Нафта Газ” визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом шостим пункту 6 статті 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”, та накладено штраф у сумі 1 032 300,00 грн.

Відповідно до постанови Інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 грудня 2013 року №3-0312/2-7/10-80/0312/08/04 ТОВ “Нафта Газ” визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом третім пункту 5 статті 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”, та накладено штраф у сумі 1 032 300,00 грн.

Зазначені постанови прийнято за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме: акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 вересня 2013 року (далі по тексту – Акт перевірки), протоколу від 18 листопада 2013 року №1-Л-А-1811/2073 та припису від 18 листопада 2013 року №С-1811/8.

В Акті перевірки встановлено наступне: ПрАТ “Укркомункомплект”, на підставі договору оренди від 01 лютого 2013 року №26/01-046 А, передано ТОВ “Нафта Газ” в строкове платне користування відкритий спеціалізований склад на вулиці Чорновола, 48, м. Вишневе. Відповідно до умов договору оренди, склад надається для використання відповідно мети оренди, а саме для зберігання матеріалів і виробів, які не піддаються впливу температур та атмосферних опадів; ТОВ “Нафта Газ” на території орендованого складу на вулиці Чорновола, 48, м. Вишневе самовільно, без узгодження з орендодавцем та без отримання документів, які дають право на виконання будівельних робіт, побудовано газовий автозаправний комплекс на одну паливно-роздавальну колонку (категорія складності V), чим порушено вимоги статей 34, 37 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”; газовий автозаправний комплекс на одну паливно-роздавальну колонку по вул. Чорновола, 48, м. Вишневе, експлуатується, без прийняття вказаного об’єкту в експлуатацію, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Позивач вважає вказані вище постанови протиправними, мотивуючи позовні вимоги тим, що ТОВ “Нафта Газ” завчасно повідомив відповідача про те, що підприємство перебуває у стані припинення, шляхом ліквідації, а тому провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підлягає закриттю.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає необґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Нафта Газ”, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб’єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

З огляду на визначення правопорушення у сфері містобудівної діяльності у межах спірних правовідносин суду належить встановити чи мали місце протиправні діяння (дії чи бездіяльність) ТОВ “Нафта Газ”, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами, та чи, є позивач суб’єктом містобудування, якого може бути притягнуто до відповідальності.

Абзац шостий пункту 6 статті 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” передбачає, що за експлуатацію або використання об’єктів будівництва V категорії складності, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи акті готовності об’єкта до експлуатації суб’єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі дев’ятисот мінімальних заробітних плат.

Абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” передбачено, що за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об’єктах V категорії складності, суб’єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі дев’ятисот мінімальних заробітних плат.

Структура вказаних правових норм вказує, що до відповідальності у вигляді штрафу може бути притягнуто суб’єктів містобудування у випадку, якщо вони експлуатують або використовують об’єкти будівництва V категорії складності, не прийняті в експлуатацію, та у разі якщо ними наведено недостовірні дані у декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи акті готовності об’єкта до експлуатації, а також у разі виконання такими суб’єктами містобудування будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об’єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об’єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Частиною першою статті 37 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини восьмої статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, в межах спірних правовідносин необхідно встановити чи мав місце факт порушення позивачем вимог статей 34, 37 та частини восьмої статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, а саме факт самовільного будівництва газового автозаправного комплексу на одну паливно-роздавальну колонку V категорії складності на території орендованого складу на вулиці Чорновола, 48, м. Вишневе без узгодження з орендодавцем та без отримання документів, які дають право на виконання будівельних робіт, а також факт його експлуатації без прийняття вказаного об’єкту в експлуатацію.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на спростування висновків акта перевірки.

Так, наприклад в матеріалах справи відсутні дозвіл на виконання будівельних робіт чи доказів направлення позивачем повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на спростування висновків акта перевірки про самовільне будівництво газового автозаправного комплексу без отримання документів, які дають право на виконання будівельних робіт; декларації про готовність об’єкта до експлуатації чи сертифікату, на підтвердження прийняття зазначеного об’єкта в експлуатацію, або будь-які інші докази чи пояснення на підтвердження прийняття, відсутності необхідності прийняття такого об’єкта в експлуатацію, або докази, які підтверджують, що позивач не здійснює експлуатацію газового автозаправного комплексу на одну паливно-роздавальну колонку, за адресою: вул. Чорновола, 48, в м. Вишневе.

При цьому позивачем не наведено жодних доводів чи пояснень та не надано доказів, які містили б інформацію про те, що ТОВ “Нафта Газ” не здійснювало будівництва газового автозаправного комплексу на одну паливно-роздавальну колонку V категорії складності на території орендованого складу на вулиці Чорновола, 48, в м. Вишневе, або що таке будівництво здійснено не позивачем.

Слід зазначити, що за загальним визначенням, акт перевірки - підтверджує факт проведення перевірки суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Враховуючи те, що позивачем не заперечується факт вчинення ним порушень викладених у висновках акта перевірки, суд прийшов до висновку, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм законодавства у сфері містобудівної діяльності є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що підприємство перебуває у стані припинення, а тому провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підлягає закриттю в якості підстави для скасування спірних постанов, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” встановлено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно підпункту 5 пункту 8 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244, провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не може бути розпочате, а розпочате провадження підлягає закриттю в разі наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи - підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця).

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Матеріали справи підтверджують, що листом від 23 листопада 2013 року №02/11-13 позивач повідомив Інспекцію ДАБК про те, що ТОВ “Нафта Газ” знаходиться в стадії ліквідації та додав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Разом з тим, як свідчить зміст витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, в частині зазначення відомостей про перебування юридичної особи у процесі припинення, вказано, що ТОВ “Нафта Газ” перебуває в стані припинення, за рішенням засновників.

Буквальний зміст підпункту 5 пункту 8 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності вбачається, що підставою для закриття провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення виключно шляхом ліквідації, або про державну реєстрацію її припинення.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ “Нафта Газ” перебуває у стані припинення саме шляхом ліквідації, або інформація про державну реєстрацію припинення ТОВ “Нафта Газ”, оскільки рішення засновників про припинення юридичної особи позивачем до суду не надано, а тому суд не має можливості встановити наявність підстав для закриття провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 грудня 2013 року №3-0312/2-7/10-79/0312/08/04 та №3-0312/2-7/10-80/0312/08/04 є правомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Інспекцією ДАБК доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних постанов з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Нафта Газ” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Нафта Газ” відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта Газ” (код ЄДРПОУ 35031086, 02081, м. Київ, вул. Тепловозна, буд. 18) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,19 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев’ять гривень дев’ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко