Ухвала суду № 36875185, 22.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3122/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С. М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л. М.,

Вівдиченко Т. Р.

при секретарі: Корінець Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної екологічної інспекції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» інститут розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України» до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про визнання нечинним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Нива» інститут розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 припису Державної екологічної інспекції у Черкаській області № 59 від 19 серпня 2013 року, що виданий Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області Кушнерюком Дмитром Васильовичем.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі:

-визнано нечинним та скасувано пункт 6 припису Державної екологічної інспекції у Черкаській області № 59 від 19.08.2013 р. щодо зобов`язання державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» інституту розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України, ідентифікаційний код 14208610, отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, у зв'язку з порушенням суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно наказу № 148 від 12.08.2013 р. та на підставі направлення на проведення перевірки № 1173 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області 13.08.2013 р. проведено планову перевірку Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» інститут розведення і генетики тварин Національної академії аграрних наук України» (далі - Державне підприємство) з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а. с. 59 - 62).

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 13.08.2013 р., у якому зазначено ряд порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів України, а саме позивачем здійснюється самовільне користування надрами, тобто Державне підприємство використовує підземні води без спеціального дозволу на користування надрами, чим порушено вимоги ст. ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра (а. с. 10-15).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис № 59 від 19.08.2013 р., яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), не допускати порушень природоохоронного законодавства (а. с. 16).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра втановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно ч. 3 ст. 19 Кодексу України про надра користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, в ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарськихі побутових потреб.

З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно встановив, що законодавець визначає передумови використання надр без надання спеціального дозволу, а саме:

- володіння або користування земельною ділянкою, на якій здійснюється видобування підземних вод;

- використання підземної води для власних господарсько-побутових потреб;

- не перевищення об'єму водозабору підземних вод в 300 кубічних метрів на добу.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство користується земельною ділянкою на умовах постійного користування, згідно державного акту на праві постійного користування землею ІІ-ЧР №000046 від 24.12.1998р. На зазначеній території здійснюється відбір води з двох свердловин 60 Чор П.Буг (№ 55 - Н - 110,0 м. та №131 - Н - 99,1м.) відповідно до дозволу № Укр5668-А/ЧРК від 25.01.2013р. на спеціальне водокористування, з терміном дії з 25.01.2013 р. по 26.01.2016 р. (а.с.6-7, 8, 9).

Зазначеним дозволом визначено, що він виданий Державному підприємству з метою задоволення своїх господарсько-питних та виробничих потреб при здійсненні таких видів діяльності, як вирощування великої рогатої худоби, свиней, коней.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач використовує підземні води не для чого іншого, як для власних господарських-потутових потреб.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта про те, що господарсько-побутовими потребами є питні потреби населення, а сільськогосподарські потреби - це окрема категорія, оскільки користувачами підземних вод на власній чи орендованій земельній ділянці окрім населення є також підприємства та фермерські господарства, а їх власні господарсько-побутові потреби якраз і є потребами происловості та сільського господарства.

Відповідно до поданих позивачем звітів про використання води (форми 2-ТП) за IV квартал 2012р. та за ІІ квартал 2013р., Державним підприємством фактично використано води за чотири картали 2012р. на сільськогосподарське водопостачання - 27,0м3, а за два квартали 2013р. на сільськогосподарське водопостачання - 27,0м3. Отже позивачем не перевищено об'єм водозаборів підзмних вод, який у відповідності до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра становить 300 кубічних метрів на добу (а.с.20-25).

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної екологічної інспекції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді: Л. М. Гром,

Т. Р. Вівдиченко

.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Вівдиченко Т.Р.