Ухвала суду № 36875211, 21.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3664/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника відповідача - Завальської С.В.,

розглянувши у відкритому судового засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК БУД БЦ» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «МЖК БУД БЦ» звернулося у суд з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.07.2013 року №0003002203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на безпідставність висновків податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з певними контрагентами, внаслідок яких першим сформованого податковий кредит.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за підсумками якої складено акт від 27.06.2013 року №2628/22-3/13701218/120 та виявлено, зокрема, порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у серпні, жовтні та листопаді 2010 року, березні, квітні, травні, червні, липні 2011 року, квітні, червні, липні, серпні, вересні 2012 року., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 503786,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 600362,00 грн., в тому числі 503786,00 грн. - за основним платежем, 96576,00 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача взаємовідносини останнього з ТОВ "Будівельна компанія "Турам", ТОВ "ТД "Трейстар", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Проенергостандарт", ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс", ТОВ "Фалкон 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Укрпромбуд", ТОВ "СВН-Антарекс" за договорами, які, на переконання податкового органу, є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків, ними обумовлених.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах податкових перевірок та зустрічних звірок вищеназваних контрагентів позивача, результати яких викладені в актах контролюючих органів від 14.06.2012 №1840/22-4/37144113 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Турам" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 по 31.08.2011", від 08.04.2013 №1290/22.1/24373361 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпромбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ю.О. Електронікс-1" та іншими суб'єктами господарювання за період з 01.01.2012 по 31.12.2012", від 30.11.2011 №1440/3-23-40-37479199 "Про неможливість проведення зустрічної ТОВ "ТД Трейдстар" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків покупцями за період березень-серпень 2011 року", від 19.02.2013 №139/3-22-3-38218788 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Проенергостандарт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків покупцями за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року", від 16.08.2011 №1851/2301/37202075 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Белагро 77", від 17.01.2013 №168/2240/37649519 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фалкон 2011" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень-листопад 2012 року", від 26.12.2012 №2341/22-20/34795572 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Унісон Дизайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за липень 2012 року", від 12.07.2012 №786/2240/36124253 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СВН Антарекс" з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ "СВН Антарекс" сформовано податковий кредит за квітень 2012 року", від 04.04.2012 №221/22-50/37675706 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012".

В указаних актах перевірок, контролюючим суб'єктом зазначено, що згідно податкової звітності у ТОВ "Будівельна компанія "Турам", ТОВ "ТД "Трейстар", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Проенергостандарт", ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс", ТОВ "Фалкон 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Укрпромбуд", ТОВ "СВН-Антарекс" відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, транспортні та торгівельні обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Наведене, на переконання податкового органу, свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність названих юридичних осіб здійснюється поза межами правового поля, та про те, що укладені ними домовленості є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювались. Крім того, контролюючий орган зазначає, що фінансово-господарські операції наведених суб'єктів господарювання та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, з чого випливає їх намір надати вигоду іншим контрагентам виключно чи переважно за рахунок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи дані вищезазначених актів перевірок інших податкових інспекцій, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Будівельна компанія "Турам", ТОВ "ТД "Трейстар", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Проенергостандарт", ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс", ТОВ "Фалкон 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Укрпромбуд", ТОВ "СВН-Антарекс", не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Таким чином податковий орган дійшов висновку, що діяльність перелічених контрагентів позивача спрямована на заниження об'єкта оподаткування, і як наслідок, ухилення від сплати податків, іншими господарюючими суб'єктами, зокрема ТОВ «МЖК БУД БЦ».

Відтак, виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених позивачем із вказаними підприємствами, посадові особи податкового органу дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем, що призвело до заниження податкових зобов'язань з цього податку.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у відносини із вищезазначеними контрагентами позивач вступав в період їх правового регулювання Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

За пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Податковим кодексом України, пп. пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185, до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. А відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Як убачається із матеріалів справи, позивач вступав у господарські відносини з ТОВ "Будівельна компанія "Турам", ТОВ "ТД "Трейстар", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Проенергостандарт", ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс", ТОВ "Фалкон 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Укрпромбуд", ТОВ "СВН-Антарекс", пов'язані з придбанням товарів та послуг (виконання будівельно-монтажних робіт).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та наведеними підприємствами підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими та видатковими накладними, договорами, рахунками-фактурами, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначені первинні документи надавались позивачем до податкової перевірки.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі товарно-матеріальних цінностей та будівельно-монтажних робіт. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, наведене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій, обумовлених договорами з ТОВ "Будівельна компанія "Турам", ТОВ "ТД "Трейстар", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Проенергостандарт", ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс", ТОВ "Фалкон 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Укрпромбуд", ТОВ "СВН-Антарекс".

За результатом здійснення господарських операцій із названими контрагентами позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності формування податкового кредиту за рахунок сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів враховує наступне.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зміст юридичних норм, закріплених в Податковому кодексі Україні у його V розділі «Податок на додану вартість», що набрав чинності 01.01.2011 року, відповідає вищенаведеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених податковим законодавством та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що саме на момент надання податкових накладних будь-який з вищезазначених контрагентів позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Також, колегія суддів наголошує, що право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням нею правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали податкових перевірок контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Із акту податкової перевірки слідує, що відповідач посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на те, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, які уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Однак, податковим органом не доведено існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагентів.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ "Будівельна компанія "Турам", ТОВ "ТД "Трейстар", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Проенергостандарт", ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс", ТОВ "Фалкон 2011", ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Укрпромбуд", ТОВ "СВН-Антарекс", а тому не підтверджено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 27 січня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М