Ухвала суду № 36871371, 22.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/37637/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Мосійчук І.М.

представників: позивача Рубан Л.П., Лісовського А.В.

відповідача Борисова І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі №2а-2518/11/1070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2011, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 №0000182353.

Рішення суду мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг», реальність вчинення яких підтверджується належним первинними документами.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» 08.06.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.06.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 215, 216, ст. 204, ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 71, ч. 1 ст. 72, п. 4 ст. 187, ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №184/23-011/00951770 від 14.04.2011, складеного за результатом позапланової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг» за квітень 2010 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 №0000182353 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 1100647,00грн.

Правовою підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у квітні 2010 року за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг» з огляду на їх нікчемність, як таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. При цьому, податковий орган виходив з того, що останнє не має можливості фактичного здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищезазначеної норми права, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Судами встановлено, що на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг» позивачем надано договори поставки податкові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, які було об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції, приймаючи до уваги на підтвердження товарності операцій товарно-транспортні накладні, правильно виходив з того, що певні їх недоліки не можуть свідчити про безтоварність операцій при наявності іншої первинних документів, які підтверджують реальність операцій.

Посилання податкового органу на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилені судом першої інстанції, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Посилання податкового органу на вирок суду щодо директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг» ОСОБА_4, якого визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2 Кримінального кодексу України також правильно не взято до уваги судом першої інстанції оскільки вказаним вироком не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг».

За його змістом судом встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг» у період з серпня по грудень 2009 року та з січня по березень 2010 року, тобто фактично у період, коли Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» не мало взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквілон-Юг».

З огляду на зазначене, Вищий адміністративний суд України вважає об'єктивним висновок суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв