Ухвала суду № 36871374, 13.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2014 р. м. Київ К/9991/4121/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2-а-1370/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.11.2009 № 0025781702/0/3587, від 05.05.2010 № 0025781702/1/1093 та від 02.04.2010 № 0025781702/2/1093. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Полтаваобленерго» витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ВАТ «Полтаваобленерго» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 4.3.22 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, а також норми процесуального права: ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення відповідачем за податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.2009 № 0025781702/0/3587, від 05.05.2010 № 0025781702/1/1093 та від 02.04.2010 № 0025781702/2/1093 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 129192,57 грн., в т.ч. 43064,19 грн. основного платежу та 86128,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 04.11.2009 № 2359/23-4/00131819, про порушення позивачем вимог п. 1.9 ст. 1, п.п. 4.2.1, п.п. 4.2.9, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 7.7 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в загальній сумі 48075,35 грн., в т.ч. за 2007 рік в сумі 17910,36 грн., за 2008 рік в сумі 27032,75 грн., за 2009 рік в сумі 3132,24 грн.

За висновками відповідача порушення наведених норм полягало в неутриманні позивачем як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб при наданні працівникам підприємства додаткового блага у вигляді вартості медичних послуг, які надані АТ МСЧ «Нафтохімік» на замовлення ВАТ «Полтаваобленерго» за договорами від 02.01.2007 № 1/м/116, від 28.12.2007 № 258, від 27.01.2009 № 18-М/34 про надання медичної допомоги працівникам підприємства.

У підтвердження понесених позивачем витрат на оплату медичної допомоги працівникам за рахунок чистого прибутку позивача останнім надано довідки, списки осіб, які підлягали обстеженню, стаціонарному лікуванню, які потребують санаторно-курортного лікування, акти прийому-передачі медичних послуг, заключні акти за результатами медичного огляду осіб, зайнятих на шкідливих та небезпечних умовах праці, рахунки на оплату, платіжні доручення.

Укладення зазначених договорів обумовлено необхідністю виконання положень ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII, якими передбачено обов'язок роботодавця за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону праці» у колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Відповідно до п. 5.11 колективних договорів, які діяли впродовж 2007, 2008-2009 років, адміністрація зобов'язалася забезпечити фінансування і виконання розроблених за участю профкому комплексних заходів з охорони праці та запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі Закон № 889-IV) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону № 889-IV резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, є платником податку.

Відповідно до п.п. «е» п.п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оподаткуванню підлягають доходи, отримані безпосередньо конкретним платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач поніс витрати за цивільно-правовими договорами на оплату медичної допомоги працівникам за рахунок чистого прибутку, однак податковий орган йому визначив податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки не встановив, кому фактично надані медичні послуги і чи є особи, які їх отримали, працівниками підприємства.

Таким чином, податковим органом не встановлено конкретних платників податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників, які отримали додаткове благо від працедавця.

Відповідно, обставина про надання конкретним платникам податку (найманим працівникам) їх працедавцем доходу у вигляді додаткового блага не є доведеною, однак суд апеляційної інстанції безпідставно залишив це поза увагою, не врахувавши, що платником податку з доходів фізичних осіб є конкретна фізична особа (найманий працівник), яка отримує конкретні доходи (кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу) від працедавця, з яких податковим агентом (працедавцем) визначається об'єкт оподаткування і сплачується податок.

Крім того, відповідно до п.п. 4.3.22. п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах "а" - "з" підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем було дотримано всі умови, які дозволяють застосувати наведену норму: медичне обслуговування надано за рахунок чистого прибутку підприємства; наявність підтверджуючих документів; відсутність витрат, зазначених у підпунктах "а" - "з" підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 скасувати і залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун