Рішення № 36867381, 22.01.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2014 р.Справа № 916/3114/13

За позовом: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕНЕТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

про визнання договорів недійсними

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Галюров М.Ю., довіреність від 04.09.2013р.; Личман О.Є. - голова

Від відповідача: Когут О.В., довіреність від 29.11.2013р.

Від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 02.12.2013р. до 16.12.2013р. о 10 год. 20 хв., з 16.12.2013р. до 25.12.2013р. о 16 год. 00 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив", звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕНЕТ", в якому просить суд:

- визнати недійсним договір №04/06/10-РО-01 про надання товариству з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕНЕТ" місця у нежилому приміщенні, за адресою: м. Одеса, вул. Левитана, 101А для розташування обладнання, з метою покращення якості наданих товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕНЕТ" телекомунікаційних послуг на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив";

- визнати недійсним договір №04/06/10-ТМ-01 про спільне використання технологічних мереж укладений 04.06.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕНЕТ" та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2013р. позовну заяву (вх.№4760/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2013р. залучено до участі у справі №916/3114/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго".

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 08.01.2014р. (вх.№2-13/14) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 27.01.2014р.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№36604/13 від 02.12.2013р.) та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду письмові пояснення щодо позову (вх.№22.01.14р. вх.№1536/14).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04 червня 2010р. між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив" (Підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕНЕТ" (Організація) було укладено договір на надання послуг з розміщення обладнання №04/06/10-РО-01, згідно умов п.п. 1.1. якого, сторони цього Договору визначили відносини, згідно яких Організація з моменту підписання цього Договору надають Підприємству місце, що знаходиться в нежитловому приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Левитана 101 А, (надалі О'бєкт), для розміщення обладнання, з метою покращення якості телекомунікаційних послуг, що надаються Підприємством Організації, що включають в себе доступ до міжнародних комп'ютерних мереж. Для забезпечення нормального функціонування обладнання та профілактичних робіт Організація забезпечує вільний доступ (допуск) співробітників Підприємства до Об'єкту та на Об'єкт, а Підприємство зобов'язується оплатити експлуатаційні витрати пов'язані з наданим правом розміщення обладнання, доступу (допуску) співробітників та виконання необхідних робіт, згідно умовам розділу 3 цього Договору.

Умовами п.п.2.1.1., 2.1.2. Договору передбачено, що з метою реалізації предмета цього Договору, підприємство розміщує обладнання в наданому для цього Об'єкті місці, у відповідності із законодавчими та нормативними актами України. Оплачувати експлуатаційні витрати за надане Організацією право розміщення обладнання, доступу (допуску) та виконання необхідних робіт співробітників Підприємства до Об'єкту та на Об'єкт для забезпечення нормального функціонування обладнання та профілактичних робіт, згідно умов розділу 3 цього Договору.

Відповідно до п.3.1., Договору загальна оплата з відшкодування експлуатаційних витрат пов'язаних з розміщенням обладнання в Організації згідно п.1.1. Договору визначається сторонами цього Договору за домовленістю, що складає (з вартістю спожитої електроенергії): одну опорну точку - 60,00 грн. (шістдесят грн. 00 коп.) на місяць, в т.ч. ПДВ 20% - 10,00 грн. (десять грн. 00 коп.) та проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Організації протягом 20 (двадцяти) банківських днів.

Строком Договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої зобов'язання у відповідності із Договором (п.6.1. Договору).

04 червня 2010р. між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив" (Власник мереж) та товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕНЕТ" (Користувач) було укладено договір про спільне використання технологічних мереж №04/06/10-ТМ-01, згідно умов п.п. 1.1. якого Власник мереж зобов'язується забезпечити преедачу електричної енергії в межах величин, дозволених Користувачу для використання, а Користувач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги.

Відповідно до п.4.1. Договору Користувач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Сума оплати за використання електричних мереж Власника мереж дорівнює 2 грн. 40 коп. (дві грн. сорок коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 40 коп. (сорок коп.), з однієї опорної точки в місяць. Плата за використання електричних мереж Власника вносяться Користувачем на підставі рахунка, одержаного від Власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб'єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно і 10 днів - для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію). За час, протягом якого Власником мереж припинялась передача електричної енергії з вини Користувача, плата за використання електричних мереж Власника мереж корегується відповідно до вимог ПКЕЕ.

За приписами п.7.1. Договору облік електроенергії, отриманої Власником мереж та Користувачем, приєднаним до електричних мереж Власника мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Цей Договір укладається на строк 3 роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний строк, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із Сторін про відмову від цього Договору або його перегляд (п.10.3. Договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що вищевказані договори були підписані з боку ОСББ "Ексклюзив" ОСОБА_4, яка займала посаду Голови правління ОСББ "Ексклюзив", про що свідчить її підпис на договорах.

Однак у 2010 р., у зв'язку з виявленими численними порушеннями у діяльності ОСОБА_4, відносно неї було розпочате кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ст.190 КК України, остання була звільнена з посади Голови правління ОСББ "Ексклюзив".

Після проведення ревізії в ОСББ "Ексклюзив" було встановлено, що колишній керівник ОСББ "Ексклюзив" надав згоду на розміщення обладнання відповідача, на умовах договору № 04/06/10-РО-01, і на підставі наступного договору № 04/06/10-ТМ-01 про спільне використання технологічних мереж (передання ТОВ НВП "ТЕНЕТ" від ОСББ "Ексклюзив" електричної енергії), здійснює передачу електричної енергії).

Як зазначає позивач, що договір № 04/06/10-ТМ-01 від 04.06.2010 р. містить в собі ознаки договору на постачання електричної енергії. Отже, цієї вид господарської діяльності підлягають ліцензуванню. Згідно із Законом України "Про електропостачання" постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 енергопостачальник - учасник оптового ринку електричної енергії України, що купує електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам. Технічні умови на постачання електричної енергії надавались саме ОСББ "Ексклюзив", договір з енергопостачальною організацією укладався між ОСББ "Ексклюзив" та публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", у зв'язку з чим, у даних правовідносинах відповідним споживачем електроенергії може бути лише ОСББ "Ексклюзив".

На думку позивача, договір № 04/06/10-РО-01 про надання ТОВ НВП "ТЕНЕТ" місця у нежилому приміщені, має бути визнаний судом недійсним з підстав недійсності договору №04/06/10-ТМ-01 про передачу електричної енергії в межах величин, дозволених ТОВ НПП "ТЕНЕТ" для використання. З договору № 04/06/10-ТМ-01, а саме з п.1.3. вбачається, що приєднана потужність електроустановок відповідача розраховується згідно переліку розміщення обладнання (додаток 1 до договору), тобто іде посилання на договір №04/06/10-РО-01 про надання ТОВ НВП "ТЕНЕТ" місця у нежилому приміщені позивача для розміщення необхідного обладнання.

Із змісту позовної заяви вбачається, що додаток № 1 до договору № 04/06/10-ТМ-01 вказує на місце розміщення електроспоживального телекомунікаційного обладнання (шафи) ТОВ НВП "ТЕНЕТ", що фактично співпадає з предметом договору № 04/06/10-РО-01 (розміщення обладнання відповідача за адресою м. Одеса, вул. Левитана 101А - п.1.1 договору № 04/06/10-РО-01). У додатку № 2 договору № 04/06/10-ТМ-01 вказується перелік обладнання, розміщеного за адресою: м. Одеса, вул. Левитана 101 А, що також співпадає з предметом договору № 04/06/10-РО-01 про надання ТОВ НВП "ТЕНЕТ" місця у нежилому приміщені. Схема електропостачання споживача вказана у додатку №3 до договору 04/06/10-ТМ-01 підтверджує, що саме на телекомунікаційну шафу відповідача, встановлену на підставі договору 04/06/10-РО-01 про надання ТОВ НВП "ТЕНЕТ" місця у нежилому приміщені, надається електроенергія позивачем.

Отже, позивач вважає, що договір № 04/06/10-РО-01 від 04.06.2010 р. про надання ТОВ НВП "ТЕНЕТ" місця у нежилому приміщені і договір № 04/06/10-ТМ-01 про спільне використання технологічних мереж регулюють одні і теж право відношення, між тим ж сторонами. Вказані договори пов'язані між собою, встановлене в нежилих приміщеннях позивача обладнання, що належить ТОВ НВП "ТЕНЕТ" не може бути використано без постачання електроенергії від ОСББ "Ексклюзив", тобто мета договору 04/06/10-РО-01 від 04.06.2010 р. про надання ТОВ НВП "ТЕНЕТ" місця у нежилому приміщені не може бути досягнута.

Отже, з врахуванням вищенаведених обставин позивач вважає, що оспорювані договори мають бути визнані судом недійсними, що й зумовило в свою чергу звернення останнього до господарського суду Одеської області із даним позовом, за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Проте, позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів належними та достатніми доказами наявність підстав які б свідчили про недійсність договору про спільне використання технологічних мереж № 04/06/10-ТМ-01 від 04.06.2010 р.

Доводи позивача стосовно того, що договір № 04/06/10-ТМ-01 від 04.06.2010 р. про спільне використання технологічних мереж та договір № 04/06/10-РО-01 від 04.06.2013 р. про надання послуг з розміщення обладнання регулюють тотожні правовідносини не відповідає дійсності. Так, положеннями договору № 04/06/10-ТМ-01 від 04.06.2010 р. між сторонами врегульовано відносини з приводу забезпечення постачання електричної енергії відповідачу мережами позивача. В свою чергу, договір № 04/06/10-РО-01 від 04.06.2013 р. регулює відносини між сторонами щодо надання відповідачу у користування частини приміщення позивача з метою розміщення в ньому обладнання.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено таких правових наслідків визнання договору недійсним, як недійсність іншого правочину.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив" обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив" в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив" в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ексклюзив" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний тест рішення складено 27.01.2014р.

Суддя Цісельський О.В.