Рішення № 36865537, 20.01.2014, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №591/5996/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/144/14 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В., Рибалки В. Г.,

за участю секретаря судового засідання-

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 грудня 2013 року

у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", третя особа - відділ Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про визнання договору купівлі-продажу автомобіля укладеним, визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що 27 серпня 2010 року між ним та відповідачем був фактично укладений договір купівлі-продажу автомобіля, що підтверджується розпискою про передачу продавцеві 25000 грн., однак не було проведено державної реєстрації транспортного засобу, тому просив визнати за ним право власності на автомобіль, вважати договір купівлі-продажу укладеним та зняти арешт, накладений державним виконавцем.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. При цьому зазначає, що суд не врахував того, що між сторонами фактично був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу автомобіля, що підтверджується виданою відповідачем на ім'я позивача довіреністю на право користування та розпорядження автомобілем та розписками про сплату 25000 грн. в якості плати за транспортний засіб, а також вважає, що такий договір не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Заслухавши апелянта та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника банку та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір купівлі-продажу автомобіля сторони не дотримались його нотаріальної форми, тому такий договір не може вважати укладеним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у позові, однак у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду підлягає зміні в частині обґрунтування висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2010 року ОСОБА_5 видав на ім'я ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, чим уповноважив останнього розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здати в оренду) та експлуатувати належний на праві власності відповідачеві автомобіль марки «ВАЗ», модель 21124, 2008 року випуску. Вказаною довіреністю ОСОБА_5 в своїх інтересах надав і інші повноваження позивачу, в тому числі, укладати договори страхування та представляти його інтереси у всіх установах. Довіреність видана терміном до 27 серпня 2020 року. (а.с. 11)

З аналізу положень ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України вбачається, що довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

07 лютого 2013 року державний виконавець ДВС Сумського управління юстиції склав опис та наклав арешт на автомобіль марки ВАЗ, модель 21124, НОМЕР_1, 2008 року випуску за борги ОСОБА_5 перед ПАТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 100)

Таким чином, арешт автомобіля був проведений у порядку примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 2-1000, виданого 16 червня 2011 року. (а.с. 97)

За положенням ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема правочинів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, вбачається, що набуття права власності визначається особливістю самого майна та особливістю його оформлення.

Письмова форма договору купівлі-продажу транспортних засобів передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1338, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоциклів, відповідно до п. 7 яких, передбачений обов'язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах зареєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після придбання.

Пунктом 8 Правил передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і

документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність

придбання транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху.

А відповідно до п. 3 Правил, державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за технічним станом транспортних засобів, а відомості про такі засоби та про їх власників вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції.

Сторонами такі дії проведені не були.

Враховуючи зазначені норми законодавства, слід дійти висновку, що видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб, а свідчить лише про виникнення між ними відносин представництва.

Суд першої інстанції вищевикладені норми закону не врахував, тому помилково послався на норми цивільного права, зокрема ст. 657 ЦК України, яка не регулює спірні правовідносини, а тому рішення суду за цих підстав підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.3; 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 грудня 2013 року змінити в частині мотивів щодо відмови у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -