Ухвала суду № 36851701, 16.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 816/5714/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: П'янової Я.В. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 816/5714/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМС"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМС», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним Наказ № 369 відповідача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. та визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013р. № 0005612202/347 щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 500,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 816/5714/13-а вимоги позивача були задоволені в повному обсязі. Наказ Кременчуцької ОДПІ № 369 від 01.08.2013 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р. - визнаний протиправним.

Визнано протиправними дії Кременчуцької ОДПІ з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., наслідки якої оформлені Актом перевірки від 14.08.2013р. Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0005612202/347 від 03.09.2013р. - визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року по справі № 816/5714/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача 14.08.2013р. № 1113/16-03-22-02-12/32802600, в якому зроблені висновки про порушення податкового законодавства, а саме: ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012р. в сумі 330 000,00 грн.

Порушення, на думку податкового органу, полягають в тому, що діяльність контрагента позивача, ПП Компанія «Агріс», має фіктивний характер, правочини за його участі не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом, є фіктивними, в силу відсутності в останнього можливості виконання своїх договірних зобов'язань та відсутності його за місцезнаходженням. ТОВ «ЕМС» у жовтні 2012р. безпідставно віднесено до суми податкового кредиту кошти в сумі 33 000,00 грн., спрямовані на оплату послуг, які в реальності не були придбані у ПП Компания «Агріс».

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «ЕМС» (ідентифікаційний код № 32802600) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 30.12.2003р. (а.с. 12).

Позивач перебуває на податковому обліку з 14.01.2004р. за № 6998, зареєстрований платником податку на додану вартість з 23.01.2004р., свідоцтво № 100100244 від 22.04.2008р. (а.с. 14-15).

Згідно реєстраційних документів, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є 43.21 електромонтажні роботи, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням (а.с. 13).

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт № 1113/16-03-02-12/32802600 від 14.08.2013р., у висновках якого зафіксовано порушення ТОВ «ЕМС» ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 33 000,00 грн. (а.с. 114-119).

На підставі означеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005612202/347 від 03.09.2013р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 16 500,00 грн. (а.с. 29)

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Вважаючи вищевказану перевірку безпідставною та протиправною, не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005612202/347 від 03.09.2013р., визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ № 369 від 01.08.2013р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р.

Заявляючи позовну вимогу про визнання протиправним наказу Кременчуцької ОДПІ № 369 від 01.08.2013р. про проведення перевірки ТОВ «ЕМС», позивач стверджував, що податковий орган не мав права на проведення такої перевірки, оскільки нормативної підставою для її проведення визначив ненадання платником відповіді на запит податкового органу, а такий запит до позивача не направлявся.

У тексті Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ не вказано підстав її проведення, мається лише посилання на наказ № 369 та п. 78.1.1 ПК України.

Пункт 78.1.1 ПК України визначає, що документальна позапланова перевірка, зокрема, може бути проведена у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання такого запиту позивач заперечував.

Відповідно до пояснень Кременчуцької ОДПІ з даного приводу, запит платнику про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП Компанія «Агріс», датований 14.12.2012р., був отриманий особисто директором ТОВ «ЕМС» 17.12.2012р. (а.с. 113).

На отриманий платником запит від 14.12.2012р. була надана відповідь. Незважаючи на це, Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову перевірку з тих же підстав, передбачених п. 78.1.1 ПК України, результати якої були оформлені Актом перевірки від 11.02.2013р. Таким чином, навіть якщо вважати, що відповідь на запит від 14.12.2013р. не була надана, право бо ж підставу на перевірку податковий орган використав у лютому 2013 року.

Підставою проведення Кременчуцькою ОДПІ позапланової перевірки ТОВ «ЕМС» у лютому 2013 року, наслідки якої оформлені актом від 11.02.2013р. була відсутність відповіді на запит до ТОВ «ЕМС» про надання пояснення та документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП Компанія «Агріс», датований 23.01.2013р. та отриманий представником позивача.

14.12.2013р. Кременчуцька ОДПІ направила ТОВ «ЕМС» запит про надання пояснення та документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП Компанія «Агріс» за липень, серпень, вересень 2012 року на суму ПДВ 73 323,02 грн.(а.с. 113).

З дотримання 10-денного строку ТОВ «ЕМС» 28.12.2013р. направило відповідь на вказаний запит разом із документами про господарські операції (а.с. 190).

Однак жодних подальших дій податковий орган не вчинив. Суду не надано ні пояснень, ні жодних документів про те, яким чином було надано оцінку відповіді на запит і які рішення прийняті.

Після цього, 23.01.2013р. Кременчуцькою ОДПІ було направлено ТОВ «ЕМС» повторно запит абсолютно аналогічного змісту про надання пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин із контрагентом ПП Компанія «Агріс» за той же період: липень-вересень 2012 року (а.с. 177).

Причини повторного направлення запиту відповідачем не надані.

На цей запит від 23.01.2013р. ТОВ «ЕМС» було надано відповідь Кременчуцькій ОДПІ 04.02.2013р. - пояснення та додані господарські документи (а.с. 178).

Незважаючи на те, що платник відповідь на запит - пояснення та документальне підтвердження, надав, Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕМС» (акт від 11.02.2013р.) по взаємовідносинам з ПП Компанія «Агріс» за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р.

Дана перевірка та прийняті за її наслідками рішення є предметом окремого судового спору та не розглядаються в рамках даної адміністративної справи.

Після проведення перевірки у лютому, через 8 місяців після направлення ТОВ «ЕМС» запиту, після того, як вже була проведена позапланова перевірка у лютому місяці 2013 року, Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення про проведення ще однієї перевірки взаємовідносин тих же контрагентів за жовтень 2012 року. При цьому, при винесенні наказу про проведення перевірки податковий орган керувався тим же п. 78.1.1 ПК України, хоча і пояснення на запит, і документальне підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ЕМС» було надано і до того ж з дотриманням передбаченого строку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності наказу Кременчуцької ОДПІ від 01.08.2013р. № 369, оскільки підстави для її проведення відсутні, - платник надав пояснення та відповідь на запит податкового органу, а тому п. 78.1.1 ПК України не підлягав до застосування. Крім того, після направлення двох ідентичних запитів про надання пояснень у грудні 2012 року та січні 2013 року, Кременчуцька ОДПІ вже реалізувала своє право на проведення позапланової перевірки з питань, порушених у цих запитах. Колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про те, що після направлення запиту, відповідь на який не влаштовує податковий орган, останній не обмежений у строках проведення позапланової перевірки з підстав ненадання пояснень на цей запит. Так, законодавче обмеження таких строків відсутнє. Проте проведення перевірки через 8 місяців після направлення запиту, на який до того ж була надана відповідь, суперечить ст. 2 КАС України.

Також колегія суддів зауважує, що оскільки наказ Кременчуцької ОДПІ від 01.08.2013р. № 369 вже є реалізованим та його дія в часі вичерпана, тому скасування наказу не змінить прав та обов'язків позивача і для захисту порушеного права достатньо визнання його протиправності.

Що стосується законності дій Кременчуцької ОДПІ щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «ЕМС», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 78.4 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.2 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У даному разі рішення - наказ № 369 від 01.08.2013р. про проведення позапланової перевірки ТОВ «ЕМС» не було жодним чином доведено до платника податків. Доказів його вручення чи навіть направлення платнику, податковим органом не надано.

Крім того, докази вручення платнику або ж направлення рекомендованим листом повідомлення про проведення позапланової перевірки також в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів зазначає, що наказ і повідомлення датовані 01.08.2013р. і вказані документи не могли бути направлені раніше цієї дати. В наказі про проведення перевірки строк її проведення визначений з 01.08.2013р. по 07.08.2013р. За змістом Акту перевірку розпочато в той же день - 01.08.2013р. Дане відправлення отримано позивачем 05.08.2013р. Відтак, Кременчуцька ОДПІ завідомо проводила перевірку таким чином, що до її початку платник не міг отримати ні наказу, ні повідомлення про початок перевірки. Тому колегія судів приходить до висновку про те, що такі дії податкового органу порушили права платника приймати участь у перевірці, надати свої пояснення та підтверджуючі документи.

Крім того, перевірка була проведена Кременчуцькою ОДПІ з порушенням законодавчо встановленого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилася з 01.08.2013р. по 14.08.2013р. (а.с. 114) але у примірнику Акту, направленому позивачу, взагалі вказаний період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. (а.с. 19).

В наказі про проведення перевірки строк її проведення визначений з 01.08.2013р. по 07.08.2013р.

Відповідно до п. 82.1 ПК України, тривалість перевірок, визначених у ст. 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

В даному випадку перевірка проводилася 14 днів, доказів наявності рішень про продовження строку її проведення не надано.

Посилання відповідача щодо помилкового включення часу, затраченого на складання Акту до строку проведення перевірки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 86.4. ст. 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ було перевищено встановлений Наказом № 369 від 01.08.2013р. строк проведення спірної перевірки ТОВ «ЕМС».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визнання протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕМС», яка оформлена Актом перевірки від 14.08.2013р. з метою належного захисту порушеного права позивача, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Протиправність його випливає з незаконності наказу про проведення відповідної перевірки та допущених при проведенні перевірки протиправних дій податкового органу, про які йшлося вище. Це вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є документом з правовими дефектами, що не можуть бути усунуті, прийняте воно не у порядку, не у спосіб та не на підставі норм законодавства України, тобто, всупереч ст. 19 Конституції України.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 33 000,00 грн.

Такі порушення, за змістом Акту, були допущені внаслідок безпідставного формування сум податкового кредиту за рахунок сум, сплачених ПП Компанія «Агріс» за договорами субпідрядних будівельних робіт, які ТОВ «ЕМС» замовляло вказаному контрагенту у ході виконання замовлених йому будівельних робіт іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ «ЕМС» фактично не здійснювало придбання послуг у ПП Компанія «Агріс», оскільки, на думку контролюючого органу, такі послуги фактично контрагентом позивача не надавались в силу фіктивного характеру діяльності останнього, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 33 000,00 грн.

Колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства на підставі наступного.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення у періоді, що перевірявся, між ТОВ «ЕМС» (замовник) та ПП Компанія «Агріс» (підрядник) договору № 03/01 від 03.01.2012р., за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується якісно та у встановлений термін виконати перелічені додатками до договору роботи, а саме монтаж, ремонт і налагодження електрообладнання, з визначенням вартості робіт в загальній сумі 500 000,00 грн. (а.с. 35-42).

Обидва підприємства мають належний обсяг дієздатності: ліцензовані державою на відповідну діяльність, мали статус платників ПДВ на час угоди.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди надано листи-запити, схеми електрообладнання, акти приймання-передачі виконаних робіт, що підписані сторонами без заперечень, довідки вартості виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, податкові декларації (а.с. 43-75, 128-152).

Під час дослідження зазначених документів не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових накладних надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Послуги були використані з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед Замовниками - ВАТ «Крюківський вагонобудівельний завод» та ТОВ «АКБ-Лінк», на підставі договорів підряду № 2910/082015 від 16.12.2010р. та № 12/03 від 12.03.2012р. відповідно (а.с. 97-106). На підтвердження означеного в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, що підписані сторонами без заперечень (а.с. 84-96).

Колегія суддів не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що ПП Компанія «Агріс» не може виконувати своїх договірних зобов'язань, оскільки не знаходиться за юридичною адресою. У матеріалах справи відсутні докази про внесення до ЄДР відповідних записів щодо місцезнаходження контрагента.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у жовтні 2012 року сформовано за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; послуги, в ціні яких ТОВ «ЕМС» сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отримані від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню послуг у ПП Компанія «Агріс» , подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів не приймає до уваги твердження податкового органу про те, що укладені позивачем за участі означеного контрагента правочини знайшли своє відображення лише у податковій звітності однієї із сторін угоди, відтак вони не створюють жодних правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Такі висновки не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються виключно на суб'єктивних доводах відповідача.

Колегія суддів зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «ЕМС» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які рішення суду про визнання укладених за участі ПП Компанія «Агріс» договорів нікчемними, відтак, лише на підставі доводів податкового органу про порушення контрагентом податкового законодавства, не можливо робити висновок про їх нікчемність.

Як припущення колегія суддів розцінює посилання податкового органу на відсутність у зазначеного контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ними своїх договірних зобов'язань. Такої відсутності податковим органом не доведено й навіть не перевірено. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП Компанія «Агріс» має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом вимоги та має документальне підтвердження сформованих сум податкового кредиту за жовтень 2012 року.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, зазначеними в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин ) не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили й не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки від 01.08.2013р. за № 369, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.09.2013р. № 0005612202/247, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на підставі зазначеного вище, колегія суддів не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 816/5714/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) П'янова Я.В. Тацій Л.В.

Помічник судді Зубкова А.Ю.