Ухвала суду № 36851694, 16.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/9842/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: П'янової Я.В. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 820/9842/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона - Компані", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0001552202, від 14.06.2013 року №0001572202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі №820/9842/13-а вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 14.06.2013 року №0001552202, від 14.06.2013 року №0001572202.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі №820/9842/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі №820/9842/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 30.05.2013 року №1884/22.2-07/32759456, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138 ПК України - заниження податку на прибуток в сумі 5249960,00 грн. за 2012 рік;

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України - заниження суми податку на додану вартість на суму 4999853,43 грн., в тому числі за квітень 2012 року - 3000137,29 грн., травень 2012 року - 1999716,14 грн.

Підставою висновків щодо заниження сум ПДВ та податку на прибуток, з посиланням на нереальність господарських операцій стали акт перевірки ТОВ "Крона - Компані" від 15.05.2013 року №1647/22.2-07/32759456, акт перевірки його контрагента ТОВ "Саноіл Торг" від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

22.12.2011 року між ТОВ "Саноїл Торг" (Продавець) та ТОВ "Крона - компані" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №22-12-11, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали (Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору ( п.1.2. Договору). Згідно п.3.1 Договору визначено, що умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях.

На виконання умов вказаного договору між сторонами були погоджені відповідні специфікації, а саме:

- № 1 від 27.02.2012 року щодо поставки Товару (Українська нерафінована соняшникова олія) у кількості 602 т., загальною вартістю 5691308 грн., у т.ч. ПДВ 948551,33 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 30.04.2012 року включено;

- № 2 від 27.02.2012 року щодо поставки Товару (Макуха з насіння соняшника українського походження) у кількості 267,38 т., загальною вартістю 309626,04 грн., у т.ч. ПДВ 51604,34 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89. Термін поставки до 31.03.2012 року включено;

- № 3 від 10.04.2012 року щодо поставки Товару (Макуха з насіння соняшника українського походження) у кількості 2845,9 т., загальною вартістю 3508994,7 грн., у т.ч. ПДВ 584832,45 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89. Термін поставки до 30.04.2012 року включено;

- № 4 від 11.04.2012 року щодо поставки Товару (Меляса бурякова походження) у кількості 4953,618 т., загальною вартістю 5374675,53 грн., у т.ч. ПДВ 895779,26 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 31.05.2012 року включено;

- № 5 від 16.04.2012 року щодо поставки Товару (Українська нерафінована соняшникова олія) у кількості 928,9 т., загальною вартістю 9117153,5 грн., у т.ч. ПДВ 1519525,58 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 31.05.2012 року включено;

- № 6 від 24.05.2012 року щодо поставки Товару (Українська нерафінована соняшникова олія) у кількості 1228 т., загальною вартістю 11998296,8 грн., у т.ч. ПДВ 1999716,13 грн. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадська, 117. Термін поставки до 29.06.2012 року включено.

На виконання умов вказаного договору продавцем було передано у власність ТОВ "Крона - Компані" товар, про що свідчать надані позивачем та долучені до матеріалів справи копії видаткових накладених, а саме: №РН-0000123 від 27.02.2012 року (товар зазначений у специфікації № 1 від 27.02.2012 року); №РН-0000122 від 27.02.2012 року (товар зазначений у специфікації № 2 від 27.02.2012 року); №РН-0000219 від 10.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 3 від 10.04.2012 року); №РН-0000221 від 11.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 4 від 11.04.2012 року); №РН-0000238 від 16.04.2012 року та №РН-0000239 від 17.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 5 від 16.04.2012 року); №РН-0000319 від 24.05.2012 року та №РН-0000323 від 25.05.2012 року (товар зазначений у специфікації № 6 від 24.05.2012 року.

Також, отримання позивачем придбаного товару підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передачі №1 від 27.02.2012 року, №2 від 27.02.2012 року, №3 від 10.04.2012 року; №4 від 11.04.2012 року; № 5 від 16.04.2012 року та № 5/1 від 17.04.2012 року; № 6 від 24.05.2012 року та №6/1 від 25.05.2012 року.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена покупцем, про що свідчать приєднані до матеріалів справи платіжні доручення.

Фактично товар не переміщався у просторі, а залишався на складі, що відповідає мовам договору щодо поставки EXW - м. Миколаїв, та умовам договору щодо переходу права власності на товар (п.п.3 п.3 договору від 22.12.2011 року №22-12-11).

У зв'язку з неможливістю реалізації товару на території України, частину придбаного у ТОВ "Саноїл Торг" згідно специфікації № 2 від 27.02.2012 року товару (Макуха з насіння соняшника українського походження) у кількості 0,56 т. було повернуто продавцю, про що свідчить лист від 27.03.2012 року (вих. №01/27-03) та акт повернення від 27.03.2012 року (т.2 а.с.165-166).

ТОВ "Саноіл Торг" виписало на адресу позивача податкові накладні, а саме: №137 від 27.02.2012 року (товар зазначений у специфікації № 2 від 27.02.2012 року); №138 від 27.02.2013 року (товар зазначений у специфікації № 1 від 27.02.2012 року); №262 від 10.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 3 від 10.04.2012 року); № 266 від 11.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 4 від 11.04.2012 року); №286 від 17.04.2012 року та №288 від 17.04.2012 року (товар зазначений у специфікації № 5 від 16.04.2012 року); №393 від 24.05.2012 року та №397 від 25.05.2012 року (товар зазначений у специфікації № 6 від 24.05.2012 року) (т.2 а.с.156-163).

У зв'язку з поверненням частини приданого товару, ТОВ "Саноїл Торг" було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток №2 о Податкової накладної) №269 від 27.03.2012 року (т.2 а.с.164).

Матеріалами справи підтверджено, що приданий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме в подальшому експортований за межі території України.

На підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності, приданого у ТОВ "Саноїл Торг" товару, а саме - експортування за межі території України, позивачем надано договір комісії від 22.11.2011 року між ТОВ "Крона - Компані" (Комітент) та ТОВ "ЮГЕКОТОП" (Комісіонер) було №2212О, відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента за комісійну винагороду зробити одну чи кілько зовнішньоекономічних угод по поставці на експорт товару, найменування, кількість, вартість яких визначається у відповідних додатках (т.2 а.с. 136).

Так, на виконання умов вищезазначеного договору, між сторонами були погоджені відповідні переліки товару, що передається Комітентом комісіонеру (додатки №№1-6 до договору із доповненнями).

Факт отримання Комісіонером (ТОВ "ЮГЕКОТОП") товару підтверджується наданими позивачем копіями актів про приймання товару по якості та кількості.

Крім того, у зв'язку з поверненням частини приданого товару, 27.03.2012 року між ТОВ "Крона - компані" та ТОВ "ЮГЕКОТОП" було погоджено акт про повернення товару по якості та кількості (т.2 а.с.135).

ТОВ "ЮГЕКОТОП" на виконання умов договору комісії були укладені зовнішньоекономічні договори поставки (контрагент - OREXIM LIMITED, 71, Brunswick str. Edinburg, EH75HS, United Kingdom), згідно умов яких, придбаний позивачем у ТОВ "Саноїл Торг" товар було реалізовано на експорт. Транспортування товару здійснювалось морським транспортом з порту Миколаїв.

Факт виконання ТОВ "ЮГЕКОТОП" послуг підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями відповідних первинних документів, а саме відповідних звітів комісіонера, актів здачі-приймання робіт та надання послуг, зовнішньоекономічних договорів, сертифікатів та ін. (т.1 а.с.106- 250, т.2 а.с.1-111).

Доказом, який підтверджує факт переміщення товару за межі митної території України є відповідні вантажно-митні декларації (ВМД).

До матеріалів справи приєднані відповідні ВМД, а саме: №504050000/2012/100680 від 16.03.2012р. (602 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/101354 від 29.04.2012р. (471 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/101183 від 19.04.2012р. (4953,618 м.т. меляси бурякової); №504050000/2012/100657 від 15.03.2012р. (266,82 м.т. макухи соняшникової); №504050000/2012/101355 від 29.04.2012р. (457,9 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/101247 від 24.04.2012р. (2845,9 м.т. макухи соняшникової); №504050000/2012/101716 від 31.05.2012 р. (1228 м.т. олії соняшникової нерафінованої); №504050000/2012/400614 від 25.05.2012р. (84,78 м.т. макухи соняшникової) (т.2 а.с.140-155).

Згідно із п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. N 574 (в редакції, що на час митного оформлення товару) визначено, що ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до п. 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за N 439/10719 (в редакції, що на час митного оформлення товару) оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності (далі - суб'єкт ЗЕД) права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

В свою чергу, положеннями п.п. 1.4, 1.8 та абз. 27 п. 2 вищезазначеного Порядку чітко закріплено обов'язок підрозділів митного органу проводити митний огляд товарів, задекларованих у ВМД.

У ході митного огляду перевіряється походження товару, наявність правовстановлюючих документів на товар та його фактична наявність.

Згідно з абз.30-33 п.3 Порядку №314 закріплено, що видача декларанту остаточно оформлених ВМД з печатками та відмітками податкового органу свідчить про завершення митного оформлення товарів.

Крім цього позивачем надана бухгалтерська довідка про постачальників сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки у період з 01.02.2012 року по 30.05.2012 рік, з якої вбачається, що поставки олії соняшникової, тощо на ТОВ "Крона-Компані" здійснювались виключно ТОВ "Саноіл Торг", тобто весь обсяг товарів, поставлених на експорт з залученням комісіонера ТОВ "Югектоп", придбавався саме у ТОВ "Саноіл Торг", що підтверджується співставленням кількості та номенклатури товару придбаного у ТОВ "Саноіл Торг" та переданого на комісію ТОВ "Югекотоп".(т. а.с.71-72).

Таким чином оформлення митної декларації підтверджує не лише факт експорту товару, а підтверджує проходження товаром митного контролю на предмет наявності, номенклатури, походження та ціни такого товару.

З огляду на вищевикладене, надані позивачем копії відповідних ВМД виступають документальним підтвердженням державного органу про те, що ТОВ "Крона-Компані" є власником задекларованого товару, а сам товар у зазначених у ВМД обсягах фактично експортовано на підставі відповідного зовнішньоекономічного контракту.

Отже зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Крона-Компані" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що отриманий від контрагента ТОВ "Саноіл Торг" товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Податкові накладні, виписані ТОВ "Саноіл Торг", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

На час укладання та виконання договору ТОВ "Саноіл Торг" було зареєстровано як юридична особа, був платником податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами (т.3 а.с.49)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту суми з придбання товару у ТОВ "Саноіл Торг".

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п."а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Закон не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідачем не надано доказів, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг", визнана в установленому порядку недійсною.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання товарів, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Крона-Компані".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Саноіл Торг", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено ст.ст.138, 139 ПК України.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Угода, укладена між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Придбання позивачем товару - олія, макуха, тощо, у ТОВ "Саноіл Торг" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Крона - Компані".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Саноіл Торг". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг".

Посилання відповідача на висновок акту перевірки ТОВ "Саноіл Торг" від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136, не може прийматись до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податків на податковий кредит та декларування валових витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 року (т.3 а.с.9), визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" за результатами якої було складено акт від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року (т.3 а.с.27) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 року - залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.04.2013 року по справі №826/5797/13-а про забезпечення адміністративного позову (т.3 а.с.5-8), зокрема, заборонено ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС вносити відповідні зміни до інформаційної бази даних "Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі інформації, викладеної в акті від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136; заборонено ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС використовувати інформацію, викладену в акті перевірки від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ "Саноіл Торг" до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Вказана ухвала набула законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 року (т.3 а.с.27-30).

Згідно ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2013р. по справі № 820/9842/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Пянова Я.В. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2014р.