Ухвала суду № 36837751, 22.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р. Справа № 876/14519/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.

з участю секретаря Рак Х.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в частині визнання протиправними висновків, що викладені в акті перевірки від 08.08.2013 року №204/22-10/31896331,-

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Комфортбудпроект» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними висновків, що викладені в акті перевірки від 08.08.2013 року №204/22-10/31896331.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року провадження в справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ТзОВ «Комфортбудпроект» оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Представник ТзОВ «Комфортбудпроект» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представник Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, тому його неявка не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Комфортбудпроект» підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 вересня 2013 року.

Погоджуючись з правовою позицією, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, суд першої інстанції закрив провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України. Проте з висновками суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження в адміністративній справі, колегія суддів не погоджується з врахуванням наступного.

Відповідно до п.1 ч.1, ч. 2 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Однак при винесенні ухвали від 11 листопада 2013 р., судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог КАС України.

Так, відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 3 КАС України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 6 КАС України гарантовано право особи (крім суб'єкта владних повноважень) в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо ця особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкт же владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Із вищенаведених правових норм є очевидним висновок про те, що особа, яка не є суб'єктом владних повноважень, не обмежена у праві на звернення до адміністративного суду із вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій порушив її права, свободи або інтереси.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач у заявленому позові просить визнати протиправними, тобто оскаржує, дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень. Оскільки такі дії були вчинені відповідачем при здійсненні владних управлінських функцій, тобто в процесі проведення позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, тому, оскарження таких дій може бути предметом розгляду адміністративного суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції, яка винесена за результатами неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушеннями норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Приймати постанову по суті спору апеляційний суд в даному випадку не уповноважений, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.195,199,204,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбудпроект» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року в справі №813/6694/13-а скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлено 27.01.2014 року