Ухвала суду № 36835866, 22.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 р.Справа № 815/6249/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства про стягнення суми заборгованості у розмірі 59 212 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, в якому просив стягнути суми заборгованості у розмірі 59212 грн..

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату,час та місце був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що підприємством було сплачено 50000 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (код ЄДРПОУ 01432144) суму заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 9212 грн. (дев'ять тисяч двісті дванадцять грн..) на р/р 31114029700007 до головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 14010100, ідентифікаційний код 37607526.

Не погодившись з вказаним рішенням Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що відповідач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси.

Відповідачем до податкових органів була подана декларація з податку на додану вартість за червень 2013 року з самостійно визначеної сумою податку в розмірі 59212 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем на період 08 січня 2013 року рахувався податковий борг, на підставі чого, в порядку забезпечення сплати даної заборгованості, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога по сплаті боргу.

Станом на день розгляду справи судом першої інстанції сума відшкодована частково, а саме, у розмірі 50000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №562 від 15.08.2013 року, невідшкодована сума складає 9212 грн..

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.54.1. ст..54.2 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно до вимог ч.4.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень 4.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень п.п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судова колегія вважає, що заборгованість по сплаті податкового боргу з податку на додану вартість Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством була частково погашена та відповідачем надані докази, що підтверджують факт погашення боргу перед бюджетом, відповідно до вказаного доручення №834 від 06.12.2013 року, стягненню підлягає лише сума боргу у розмірі 9212 гривень. Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що згідно наданого відповідачем до апеляційного суду доручення № 834 від 06 грудня 2013 року, підприємством відшкодовано суму заборгованості по сплаті податку на додану вартість в розмірі 1201300,00 грн..

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 24.01.2014 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький