Рішення № 3683122, 23.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа№ 25/54

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:

Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Етрус»(м.Дубляни)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 439 621,89 грн.

суддя: Пазичев В.М.

секретар: Башак І.Є.

Представники:

позивача:

Костур Р.В.-представник, довіреність від 25.03.2009 року

відповідача:

не з’явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Етрус»(м.Дубляни) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 439 621,89 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.04.2009 року. У зв’язку з відсутністю представників сторін, ухвалою суду від 06.04.2009 року розгляд справи відкладено до 14.04.2009 року. Ухвалою від 14.04.2009 року розгляд справи відкладено до 23.04.2009 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.03.2009 року, про відкладення від 06.04. 2009 року, від 14.04.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.04.2009 року за вх.№8168 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, зокрема акту звірки.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.03.2009 року, про відкладення від 06.04. 2009 року, від 14.04.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення № 4132604 від 02.04.2009 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Спільним українсько-польським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Етрус»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(надалі –відповідач) укладено договір №ТП-027 від 02.01.2008 року (надалі –договір).

Відповідно до договору, постачальник зобов»язується на умовах та в порядку, визначених договором, систематично поставляти (передавати у власність) покупцю товар, визначений договором, а покупець зобов»язується на умовах та в порядку, визначених договором, приймати товар та оплачувати його.

На виконання умов договору, позивачем здійснювалися систематичні поставки товару, що був прийнятий покупцем у власність, однак, як стверджує позивач, відповідач не провів розрахунок з постачальником в повному обсязі, всупереч умовам договору та взятих на себе грошових зобов»язань.

З огляду на обставини, що склалися, сторонами було проведено звіряння розрахунків, в результаті чого складено акт звірки розрахунків за період з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року. Як вбачається з даного акту, станом на 30.11.2008 року за відповідачем числиться заборгованість перед позивачем у розмірі 413 204,01 грн. на думку позивача, підписання відповідачем такого акту звірки розрахунків фактично означає визнання останнім існуючої суми заборгованості.

Крім цього, протягом грудня 2008 року, виконуючи умови договору, як стверджує позивач, останнім продовжувалося систематичне постачання товару покупцю.

Згідно п.3.3 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 90 днів з моменту отримання товару. Таким чином, як стверджує позивач, сума, що повинна бути сплачена відповідачем за постачання продукції у грудні 2008 року становить –50 377,03 грн.

Тобто, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків із постачальником становить 463 581,04 грн.

Крім цього, враховуючи особливості товару, що поставлявся, між сторонами були укладені договір про рекламу продукції №009/1-12/08 від 02.01.2008 року та договір про рекламу продукції №001/09 від 05.12.2009 року, а також додаткок №3 від 02.01.2008 року до договору поставки.

Згідно із зазначеними договорами та додатком №3 до договору поставки, позивач, виступаючи замовником, доручає виконавцеві, тобто відповідачу, надання послуг з організації та проведення рекламних акцій у торгівельній мережі виконавця.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ» надавало послуги щодо організації та проведення рекламних акцій продукції, що підлягали оплаті збоку замовника. Так, сума оплати таких послуг, що надавалися відповідачем становила 23 959, 15 грн.

Враховуючи існування зазначеної суми, що підлягала оплаті позивачем на користь відповідача та факт наявності заборгованості у відповідача перед Спільним українсько-польським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Етрус»по договору поставки, між сторонами було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.02.2009 року. Згідно цього договору, сторони домовилися, що сума оплати за договорами про рекламу продукції та додатком №3 до договору поставки, підлягає зарахуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»в рахунок покриття частини заборгованості відповідача перед позивачем.

Як стверджує позивач, незважаючи на взяті на себе зобов»язання, відповідачем не було оплачено поставлений товар, зокрема, на загальну суму 439 621,89 грн. В підтвердження наявності заборгованості, позивач долучив до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 01.01.2009 року по 24.03.2009 року.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов”язання належним чином не виконав, докази, що підтверджують погашення боргу, не подав.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 439 621,89 грн.

Крім того, позиваче з поданням позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 439 621,89 грн., в порядку ст.ст.66,67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.

На час розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, проти позовних вимог, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Етрус»(м.Дубляни) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 439 621,89 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №973387885 від 19.03.2009 року на суму 4 396 (чотири тисячі триста дев»яносто шість) грн. 22 коп. про сплату державного мита, та №973387884 від 19.03.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ІНТЕРМАРКЕТ» (юридична адреса: 79008, м.Львів, вул..Галицька,4; поштова адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,359; р/р 26009900601403 в ЛФ «Укрексімбанк», МФО 325718, код ЄДРПОУ 13827416) на користь Спільного українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Етрус»(80381, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, вул..Львівська,11; МФО 385480, ЗКПО 23270759) - борг у розмірі 439 621 (чотириста тридцять дев»ять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 89 коп., а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита у розмірі 4 396 (чотири тисячі триста дев»яносто шість) грн. 22 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили

Суддя Пазичев В.М.