Рішення № 3682135, 19.05.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" травня 2009 року Справа № 20/43

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства компанії «Райз»

03143,вул. Академіка Заболотного,б.152, м.Київ;

до відповідача: Закритого акціонерного товариства

«Корпорація «Інтерагросистема»

15600, вул.Гастелло,4, м.Мена;

предмет спору: про стягнення 73999,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рубанець А.О. (довіреність № б/н від 01.11.2008р.)-представник;

від відповідача : не з’явились;

в с т а н о в и в :

Закрите акціонерне товариство компанія “Райз” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до закритого акціонерного товариства “Корпорації “Інтерагросистема” про стягнення 73999,00грн. заборгованості, з яких 55267,20грн. основного боргу, 3505,31грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1926,02грн. пені, 2247,03грн. 28% річних, 11053,44грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009р. розгляд справи призначено на 02.04.2009р., після чого розгляд справи відкладався до 14.04.2009р., 27.04.2009р. та 13.05.2008р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:

- позивач поставив відповідачу товар на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту №41/0120 на суму 55268,20грн.;

- оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач представників в судове засідання не направив, надав до суду відзив на позов, яким позов не визнає та посилається на тяжке фінансове становище.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.05.2008р. між ЗАТ компанією «Райз»та ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема»укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 41/0120 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався (п.1.1) передати продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-Товар), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити її вартість, а також відсотки за користування товарним кредитом.

Згідно п.1.2. найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості Товару (в т.ч. тієї частини вартості Товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка складає невід’ємну частину договору.

Вартість (ціна) Товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті –в доларах США. Ціну договору становить вартість (ціна) Товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати вартості Товару Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Покупець проводить оплату вартості (ціни) Товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2,, на банківський рахунок Постачальника. Термін оплати вартості (ціни) частини Товару, яка оплачується Покупцем авансом, вказаний в додатку № 1 до договору.

Товар (його вартість (ціна)), отриманий Покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, вважається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом, викладені в п.п. 2.7 –2.12 Договору та в додатку № 1а.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання Товару Покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються Покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання –передачі) послуг товарного кредитування.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору від 05.05.2008р., позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію виробничо-технічного призначення на суму 55267,20грн., що підтверджується видатковими накладними від 08.05.2008р. за №ВН-10041-0048, від 12.05.2008р. за №ВН-10041-00424, від 15.10.2008р. №ВН-10041-00981 та довіреністю на отримання цінностей від 06.05.2008 року за №895905.

Факт поставки товару документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.5. Договору вартість (ціна) частини Товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується Покупцем у наступні терміни: перший платіж не пізніше –01 серпня 2008року; другий платіж не пізніше–10 вересня 2008року. Терміни сплати, визначені в цьому пункті, застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а.

Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ст.695 ЦК України, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Обов’язок щодо оплати товару відповідачем не виконаний, що є порушенням ст. ст. 525,692 ЦК України і ст.193 ГК України.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 55 267,20грн. боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ч.4 ст. 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інших строк.

Пунктом 2.9. Договору встановлено, що розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 відсотка річних від вартості товару, отриманого Покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в Додатку №1а до Договору). Згідно до додатку №1а до Договору встановлено 12,5 відсотків за користування товарним кредитом. В плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю Товару на день фактичного проведення Покупцем оплати і гривневою вартістю Товару на день його отримання.

Відповідно до додатку №1а від 05.05.2008р. сума нарахованих відсотків за Договором становить 431,01 дол. США.

Так, на момент прийняття рішення у справі курс долара США становив 7,6555грн.

Отже, враховуючи п.2.2 Договору, задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення 3299,60грн. (431,01дол. США*7,6555грн.=3299,60грн.) відсотків за користування товарним кредитом. В іншій частині нарахованих відсотків слід відмовити.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до п.7.3 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожний день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 % від суми боргу, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Позивач просить суд стягнути на його користь 1926,02грн. пені.

За перерахунком суду пеня становить 1884,52грн. та підлягає стягненню. В стягненні іншої частини пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.5 Договору, у випадку прострочення грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

Позивачем до стягнення заявлено 2247,03грн. 28% річних за прострочення виконання зобов’язання. За перерахунком суду 28% річних складають 2198,61грн., які підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача. В стягненні іншої частини 28% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами (ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що Покупець відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання Покупцем: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) Товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

На підставі умов договору (п. 7.4) позивач визначив розмір збитків за два місяці, який становить 11053,44 грн.

Нараховані позивачем 11053,44грн. збитків є обґрунтованими (та закріплені кредитором (позивачем) в п.7.4 Договору) та підлягають задоволенню.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 739,09грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,86 грн.

Керуючись ст.ст. 193, 198, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 612, 655, 694, 695, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Корпорація „Інтерагросистема” (15600, вул. Гастелло, 4, м. Мена, Чернігівська обл., р/р 26008002508 в АК Полікомбанку м.Чернігова, МФО 353100, код 24839440) на користь закритого акціонерного товариства компанії „Райз” ( 03143, вул. Академіка Заболотного,152, р/р 26008570016675 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313, код 13980201) 55267,20грн. основного боргу, 1884,52 грн. пені, 2198,61 грн. річних, 3299,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 11053,44 грн. збитків, а також 737,03грн. держмита та 117,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

17.06.Повний текст рішення підписано08

Повний текст рішення підписано 18 травня 2009 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

19.05.09