Рішення № 3681992, 27.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/104

27.03.09

За позовом

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське"

до

Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс"

про

стягнення 498 056,99 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

Крупко Н.О. –представник

від відповідача

не з’явились

В судовому засіданні 27.03.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" (далі - відповідач) 498 056,99грн., у тому числі основний борг у розмірі 466 894,80 грн., штрафні санкції у розмірі 12 592,68 грн., сума боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16 592,07 грн., 3% річних в розмірі 1 617,44 грн.

В судовому засіданні 27.03.2009 представник позивача подав суду заяви про зміну та уточнення позовних вимог, в яких позивач зменшив суму основної заборгованості до 366 894,80 грн. у зв’язку зі сплатою відповідачем 100 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, та перерахував суму штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних станом на 27.03.2009, які відповідно становлять 18 127,67 грн. –штрафні санкції, 22 920,95 грн. – інфляційні втрати, 2 263,41 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 22/1 купівлі-продажу молока коров’ячого незбираного від 24.07.2008, відповідач не в повному обсязі та з порушенням строку здійснював оплату отриманого товару, у зв’язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

24.07.2008 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Завод дитячого харчування "Салюс" (покупець) було укладено Договір № 22/1 купівлі-продажу молока коров’ячого незбираного (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець взяв на себе зобов’язання виробити визначену Договором сировину – молоко коров’яче незбиране охолоджене (далі - товар) та передати її у власність покупцю, а покупець зобов’язаний прийняти цю сировину та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов Договору.

Згідно з положеннями п. 2.3 Договору товарно-транспортна накладна є документом, який посвідчує надходження товару безпосередньо від виробника.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, здійснив продаж відповідачу товару на загальну суму 1 091 363,30 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних та приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини форми ЗПК-МС № 9 за період з 01.08.2008 до 31.08.2009, № 10 за період з 01.09.2008 до 30.09.2008, № 11 за період з 01.10.2008 до 31.10.2008, № 13 за період з 01.11.2008 до 30.11.2008, № 3 за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, № 6 за період з 01.01.2009 до 31.01.2009, № 7 за період з 01.02.2009 до 28.02.2009, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.10 Договору відповідач зобов’язаний оплачувати прийняту від позивача сировину.

Розрахунки за прийняте молоко проводяться шляхом оплати узгодженої між сторонами ціни за 1 тонну молока з урахуванням фактичного вмісту масової частки жиру і білків, шляхом перерахування коштів покупцем платіжним дорученням на рахунок продавця (п. .3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору покупець перераховує вартість отриманої сировини та кошти дотацій за продане молоко сільгосптоваровиробнику на рахунок продавця протягом десяти банківських днів з дня фактичного отримання від продавця партії товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, в порушення умов Договору, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував придбаний у позивача товар.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 61 від 18.12.2008, в якій просив перерахувати суму заборгованості, що виникла станом на 17.12.2008.

Відповідач листом № 21 від 23.01.2009 повідомив позивачу, що вживає всіх заходів по виходу з кризової ситуації, що склалась, і гарантував погашення заборгованості в сумі 330 495грн. до 07.02.2009.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків, складеного та підписаного головним бухгалтером Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс", станом на 19.02.2009 заборгованість на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" становить 466 894,80 грн.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача становила 498 056,99 грн.

Згідно платіжного доручення № 1542 від 13.03.2009 відповідач перерахував на рахунок позивача 100 000,00 грн. з посиланням у призначенні платежу: оплата за молоко згідно договору № 22/1 від 24.07.2008.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати отриманого від позивача товару за Договором суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо підстав стягнення на його користь з відповідача заборгованості по оплаті проданого товару в розмірі 366 894,80 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 127,67грн., 3% річних у розмірі 2 263,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 920,95 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати сировини та коштів дотацій покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від неоплаченої сировини з ПДВ за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що відповідальність Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" у вигляді пені передбачена Договором, вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" про стягнення пені в розмірі 18 127,67 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, неоспореним відповідачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не оспорений, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 2 263,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 920,95 грн., нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

У зв’язку з задоволенням позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи Відкрите акціонерне товариство "Завод дитячого харчування "Салюс" перерахувало на рахунок позивача заборгованість за Договором № 22/1 від 13.03.2009 у розмірі 100 000,00 грн. після звернення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" з позовом до суду. Тому судові витрати і в цій частині покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" (04201, м. Київ, вул. Майорова, 2, ідентифікаційний код 21571406, р/р 2600814495 в АБ “Кліринговий дім” м. Київ, МФО 300647, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Богданівське" (19710, Черкаська обл., Золотоніський район, с. Богдани, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код 03793082, р/р 2600901721525 в ЧФ ВАТ “Укрексімбанк” м.Черкаси, МФО 354789) основний борг у розмірі 366 894 (триста шістдесят шість тисяч вісімсот дев’яносто чотири) грн. 80 коп., пеню у розмірі 18 127 (вісімнадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 920 (двадцять дві тисячі дев’ятсот двадцять) грн. 95 коп., державне мито у сумі 4 980 (чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн. 57 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 03.04.2009