Постанова № 36811054, 21.01.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" січня 2014 р. Справа № 8/72/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

без участі представників сторін, які в судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Товариства з обме-женою відповідальністю «Красота та Здоров'я» на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2013р. у справі №8/72/2012/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» м.Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

м.Бершадь Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» м.Полтава

про стягнення 2 487 грн. 32 коп. заборгованості по розрахунках,-

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» (надалі в тексті - Товариство) у листопаді 2012р. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом, в якому просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_1) 2 426 грн. 45 коп. вартості отриманого товару, 02 грн. інфляцій-них втрат та 58 грн. 87 коп. -3% річних. Ухвалою від 08.11.2012р. порушено провадження у справі №8/72/2012/5003 і прийнято до розгляду позовну заяву.(т.1, арк.справи 1-3).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.12.2012р. у справі №8/72/2012/ 5003, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05. 2013р. - в задоволенні позову Товариства до ФОП ОСОБА_1 відмовлено через відсутність доказів передачі товару ФОП ОСОБА_1 перевізником-Третьою особою у справі.(т.1, арк. справи 74-76, 123-127).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013р. рішення місцево-го господарського суду і постанову апеляційного господарського суду скасовано, а справу №8/72/ 2012/5003 передано на новий розгляд.

Скасовуючи вищезазначені судові акти, суд касаційної інстанції встановив, що за повідом-ленням ТзОВ «Нова пошта», залученим до участі у справі в якості Третьої особи - вантаж за цими накладними передано Відповідачеві без будь-яких зауважень з боку останнього.(а.с.13-14).

На доданих до касаційної скарги товарно-транспортних накладних №56122000163684 від 01.03.2011р. та №56122000188517 від 30.03.2011р. містяться відмітки вантажоотримувача про прийняття ним товару відповідно 11.03.2011р. та 08.04.2011р., а за повідомленням банку - Відпо-відач 12.06.2013р. перерахував Позивачу 400 грн.

Наведене вище щодо передачі товару вантажоотримувачу мало місце на час розгляду спору судом першої інстанції, а щодо платежу - на час апеляційного перегляду справи, проте зазначені обставини судом не перевірено, правової оцінки їм не надано, а тому висновки суду щодо безпідс-тавності заявлених вимог не можна визнати такими, що відповідають дійсним обставинам справи, як і судові рішення про відмову у позові законними і обґрунтованими.(т.1, арк.справи 168-170).

За наслідками нового розгляду справи №8/72/2012/5003, господарський суд Вінницької об-ласті (суддя Говор Н.Д.) рішенням від 04.11.2013р. відмовив Товариству в задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки згідно Правил пе-ревезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту від 11.10.1997р. документом на перевезення є товарно-транспортна накладна, а Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - така віднесена до первинних доку-ментів, то незавірені копії товарно-транспортних накладних Третьої особи №56122000163684 від 01.03.2011р. та №56122000188517 від 30.03.2011р., в яких містяться відмітки вантажоотримувача-ФОП ОСОБА_1 про прийняття товару 11.03.2011р. та 08.04.2011р., зважаючи на їх відмін-ність від раніше поданих копій - не є належними і допустими доказами передачі товару ФОП ОСОБА_1 перевізником, що свідчить про відсутність між сторонами відносин купівлі-продажу та безпідставність позовних вимог.(т.2, арк.справи 8-14).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області, Позивач подав апе-ляційну скаргу, в якій просить рішення у даній справі від 04.11.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матері-ального права, за неповного з'ясування всіх обставин по справі та зосередження уваги суду лише на одному з доказів - ТТН, при цьому, судом не досліджено письмові підтвердження Третьою особою передачі Відповідачеві товару (листи від 05.12.2011р.). Визнання ФОП ОСОБА_1 факту отримання обох партій товару стверджено постановою у кримінальному провадженні №12013010090000345 щодо неправомірного заволодіння майном Товариства та часткова оплата Відповідачем вартості товару на суму 400 грн., на що звернув увагу Вищий господарський суд. Відмовляючи у позові, суд не надав оцінки свідомому нехтуванню ФОП ОСОБА_1 всіх ви-мог судів впродовж року і неподання ним жодного письмового пояснення чи заперечення з при-воду даного спору; суд залишив поза увагою факт досудового розслідування, провадження за яким було відкрите за заявою Позивача 14.03.2013р.(т.2, арк.справи 27-33).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 19.12.2013р. скаржнику було відновлено пропущений процесуальний строк і прийнято до провадження апеля-ційну скаргу, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 24, 25).

Відповідач-ФОП ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання 21.01.2014р. представники сторін і Третьої особи не з'явились, хоч про час та місце розгляду скарги сторони було повідомлено у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 45-47). Натомість, Позивач і Третя особа клопотались про розгляд справи за відсутності їх предс-тавників.(т.2, арк.справи 48, 54-67).

Враховуючи, що ухвалою апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. явка сторін не визнавалсь обов'язковою - відсутність представників не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, переві-ривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи стверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»-виконавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я»-замов-ник 18.06.2010 був укладений Договір №5582 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі в тексті - Договір), предметом якого є надання виконавцем послуг транспортного експеди-вання замовнику згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної (надалі - ТТН) на умо-вах, що вказані у цьому договорі. Виконавець зобов'язується своєчасно доставити вантаж згідно з товарно-транспортною накладною замовника.(п.2.1 Договору).

Замовник зобов'язаний попередити вантажоодержувача, що при прийомі вантажу особа, яка отримує вантаж повинна надати представнику виконавця довіреність на отримання товарно- матеріальних цінностей або інший документ, який підтверджує повноваження особи, поставити свій підпис в товарно-транспортній накладній (в графі «представник одержувача»), що є свідчен-ням факту належного прийняття вантажу одержувачем та зняття будь-якої відповідальності в по-дальшому з виконавця.(п.3.12 Договору).

Пункт 12 Умов надання транспортно-експедиторських послуг, які містяться на звороті блан-ку товарно-транспортної накладної передбачає право на отримання відправлення лише одержува-чем, який вказаний відправником в товарно-транспортній накладній (експрес-накладній) або упов-новаженій особі при пред'явленні паспорта чи іншого документа, який посвідчує особу.(т.1, арк. справи 191, 209).

Як стверджується матеріалами справи, Товариство передало, а ТзОВ «Нова пошта» (Третя особа у даній справі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) товар за то-варно-транспортними накладними (експрес-накладними) №56122000163684 від 01.03.2011р. на су-му 1 464 грн. 11 коп. (видаткова накладна 1608/11) та №56122000188517 від 30.03.2011р. (видатко-ва накладна 2354/11) на суму 962 грн. 34 коп. для перевезення його ФОП ОСОБА_1 за ад-ресою АДРЕСА_2, лікарня.(т.1, арк.справи 11, 12).

Адресованими Позивачеві листами №1578 та №1579 від 05.12.2011р. ТзОВ «Нова пошта» повідомило про доставку 11.03.2011р. та 08.04.2011р. вантажоотритмувачу (ПП ОСОБА_1) ван-тажів без претензій останнього.(т.1, арк.справи 13, 14).

Разом з тим, з копій ТТН №56122000163684 від 01.03.2011р. та №55122000188517 від 30.03. 2011р. у полі «Представник отримувача» зазначено дати 11.03.2011р. та 08.04.2011р., час та пріз-вище «ОСОБА_1», проте відсутні підписи та паспортні дані особи, що одержала товар.(т.1, арк. справи 11, 12).

На підставі двосторонніх Актів здачі-прийняття робіт за 31.03.2011р., 15.03.2011р., 29.04. 2011р., 15.04.2011р. Товариство оплатило ТзОВ «Нова пошта» послуги з перевезення у березні-квітні 2011р., в тому рахунку і за вищезазначеними відправленнями.(т.1, арк.справи 239-256).

Як вбачається з матеріалів справи, пропозиція погасити заборгованість в сумі 2 426 грн. 45 коп., що міститься у заяві-вимозі Товариства №150 від 22.12.2011р., яку вручено Відповідачеві 30.12.2011р. - залишено останнім без відповіді і без задоволення.(т.1, арк.справи 15, 16).

Виходячи із заборгованості Відповідача в сумі 2 426 грн. 45 коп. і покликаючись на ст.ст. 207, 526, 530, 625 ЦК України, Позивач нарахував 02 грн. інфляційних втрат за вересень 2012р. та 58 грн. 87 коп. -3% річних за період з 09.01.2012р. по 31.12.2012р.(т.1, арк.справи 7).

Старшим слідчим СВ Бершадського РВУ МВС України у Вінницькій області 14.03.2013р. відкрито досудове розслідування, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013010090000345 по факту незаконного заволодіння ОСОБА_1 майном ТзОВ «Кра-сота та Здоров'я».(т.1, арк.спррави 103, 153; т.2, арк.справи 56).

ФОП ОСОБА_1 12.06.2013р. сплатив на рахунок Товариства 400 грн. 00 коп. за товар, що стверджується випискою банку.(т.1, арк.справи 166, 215).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодав-ства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України,- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, ви-конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88,- первинним документтом є доку-мент, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення, в даному ви-падку товарна (видаткова) накладна. В той же час, відповідно до ст.7 Закону України «Про пода-ток на додану вартість» - податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно роз-рахунковим документом, яка виписується продавцем-платником податку на додану вартість, заре-єстрованим як такий платник в установленому даним Законом порядку, на кожну повну або част-кову поставку товару і надає йому право на нарахування податку.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства - допустимим в силу закону дока-зом отримання однією особою товару від іншої є первинний документ про здійснення господарсь-кої операції, в даному випадку товарно-транспортна накладна, підписана уповноваженими особа-ми обох сторін, в даному випадку перевізника та вантажоотримувача.

Неподання Позивачем і Третьою особою витребуваних оригіналів товарно-транспортних накладних №56122000163684 від 01.03.2011р. та №56122000188517 від 30.03.2011р., в яких містя-ться відмітки Відповідача про прийняття ним товару 11.03.2011р. та 08.04.2011р. та листи ТзОВ «Нова пошта» від 05.12.2011р. з повідомленнями про доставку товару ФОП ОСОБА_1 без пре-тензій останнього - суд першої інстанції розцінив, як докази, що не стверджують факту передачі товару, а сплату ФОП ОСОБА_1 400 грн. за товар 12.06.2013р., - такою, що не свідчить про часткову оплату товару, оскільки між сторонами можуть бути інші правовідносини.

Враховуючи право апеляційної інстанції переоцінювати докази, колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду неправильними, а прийняте рішення таким, що не ґрунтується на всебіч-ному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому, колегія приймає до уваги наступне:

Як зазначалось вище, і з цим погодився суд касаційної інстанції в постанові від 24.07.2013 року - Відповідач перерахував Позивачеві 400 грн. за товар. Постанова Вищого господарського суду у даній справі набрала законної сили і відповідно до ст.11112 ГПК України - вказівки, що міс-тяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, місцевий суд даними вказівками знехтував, повно і всебічно не з'ясував всіх обста-вин справи і відхилив як неналежний - доказ часткової оплати, ґрунтуючись лише на припущенні, при тому, що докази існування між сторонами інших відносин у матеріалах справи відсутні.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи відсутність оригіналів первинних документів про передачу Відповідачу товару Третьою особою, Позивач під час провадження у справі повідомляв місцевий суд про звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_1 майном, отри-маним у березні та квітні 2011р. через ТзОВ «Нова Пошта». Процесуальних документів слідчого органу місцевий суд не витребовував.(т.1, арк.справи 103, 153).

Разом з тим, до апеляційної скарги Позивачем додано копію постанови старшого слідчого СВ Бершадського РВУ МВС України у Вінницькій області від 31.05.2013р. про закриття кримі-нального провадження №12013010090000345 від 14.03.202013р. у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.(т.2, арк.справи 40-42).

Вбачається, що в ході досудового розслідування під час допиту свідка ОСОБА_1 ос-танній, зокрема, повідомив, що в 2011 році він був зареєстрований фізичною особою підприємцем, а саме здійснював торгівлю фітотоварами в кіоску, що розташований у Бершадській ЦРЛ за ад-ресою: АДРЕСА_2. Так, дійсно ним та ТзОВ «Красота та Здоров'я» по телефо-ну було здійснено замовлення та одночасне погодження договору поставки товару №885 від 15.02. 2011р., а 01.03.2011р. за видатковою накладною 1608/11 ним був отриманий товар, вказаний у нак-ладній, а саме: фітотовари на загальну суму 1 464,11 грн., також 20.03.2011р. за видатковою нак-ладною 2354/11 ним було отримано товар, вказаний у накладній, а саме фітотовари на загальну суму 962,34 грн. Строк оплати товару між ним та ТзОВ «Красота та Здоров'я» остаточно не було погоджено, а тому так все і затягнулося до теперішнього часу. Вимоги ТзОВ «Красота та Здо-ров'я» від 30.12.2011р. про сплату вартості отриманого товару він не отримував, також зазначив, що він не звертає увагу на пошту.

Матеріали справи свідчать, що постанова старшого слідчого СВ Бершадського РВУ МВС України у Вінницькій області про закриття кримінального провадження №12013010090000345 прийнята 31.05.2013р., проте надіслана Позивачеві прокурором лише 01.11.2013р. на численні звернення до Прокуратури Бершадського району.

Оскільки матеріали справи не містять доказів скасування зазначеної постанови старшого слідчого - колегія суддів вважає, що обставини, які встановлені під час досудового рослідування мають істотне значення для даної справи і такі докази могли бути витребувані і досліджені місце-вим судом.

Керуючись ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів приймає до розгляду подані додаткові докази, оскільки Позивач довів неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що не за-лежали від нього.

З огляду на встановлені обставини, переглядаючи рішення від 04.11.2013р., колегія суддів приймає до уваги, що договору у письмовій формі з приводу поставки товару - сторони не укла-дали, Договір №885 від 15.02.2011р. Відповідачем не підписано.

Разом з тим, матеріалами справи стверджено, що з моменту отримання Відповідачем 11.03. 2011р. та 08.04.2011р. товару - між сторонами виникли відносини купівлі-продажу, оскільки вба-чається, що одна сторона (продавець) передала майно (товар) у власність другій стороні (покупце-ві), а покупець прийняв майно (товар) і зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму, і ці дії стаття 655 ЦК України визначає як договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач 30.12.2011р. отримав письмову вимогу опла-тити вартість товару. В силу ст.530 ЦК України, у Відповідача виникло зобов'язанння сплати 2 426 грн. 45 коп. до 08.01.2012р.

Проте, лише після допиту і прийняття постанови про закриття щодо нього кримінального провадження - ОСОБА_1 12.06.2013р. частково виконав грошове зобов'язання. Зазначене, з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнен-ня 400 грн. боргу через відсутність предмету спору.

Оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом - решта боргу в сумі 2 026 грн. 45 коп. не погашена, а сума боргу не оспорена Відповідачем - тому така підлягає до стягнення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'я-зання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індек-су інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, колегія суддів погод-жується з висновком місцевого господарського суду про правильність нарахування 58 грн. 87 коп. річних за користування коштами протягом 10.01.2012р. по 01.11.2012р. і правомірність зазначеної вимоги.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, проте з інших підстав.

Як зазначалось, звертаючись до господарського суду у листопаді 2012р., Позивач нараху-вав інфляційні втрати лише за вересень 2012р., тобто вибірково, що є неправильним. При цьому, судова колегія звертає увагу, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а роз-мір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, виз-начений Держкомстатом, за період прострочки.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку за-стосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р. При цьому ін-декс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При проведенні перерахунку сум інфляційних нарахувань за весь період прострочення, апе-ляційним судом встановлено, що за період з січня по серпень 2012 року розмір інфляційних втрат має від'ємне значення, що свідчить про дефляцію за вказаний період. Неврахування дефляції при визначенні Позивачем сум інфляційних втрат є підставою для відмови в позові, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України по аналогічній справі №5023/5287/12 (постанова ВГСУ від 20.05.2013р.).

Враховуючи викладене, відмова в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відпо-відача 02 грн. інфляційних втрат за вересень 2012р. є правомірною, тому в цій частині рішення місцевого суду належить залишити без змін.

Разом з тим, на підставі ст.99 ГПК України - апеляційний суд, виходячи з матеріалів справи та з мотивів, наведених вище, за насліками перегляду справи вважає, що в решті - оскаржуване рішення належить скасувати і прийняти протилежне, оскільки вимоги про стягнення 2 026 грн. 45 коп. вартості отриманого товару та 58 грн. 87 коп. -3% річних обґрунтовані і підлягають задово-ленню.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для змі-ни оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд визнав уста-новленими обставини, що мають значення для справи та припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

Зміна рішення зумовлює, згідно ст.49 ГПК України, перерозподіл судових витрат. При цьо-му враховується повернення місцевим судом Позивачеві 258 грн. 83 коп. судового збору ухвалою від 11.11.2013р.(т.2, арк.справи 15-16).

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Позивачем витрати із сплати судо-вого збору покладаються на Відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105, 11112 Господарського процессу-ального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2013 року у справі №8/72/2012/5003 - задоволити частково.

2. Рішення суду першої інстанції змінити, прийнявши нове рішення, яким позов задоволи-ти частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який проживає у АДРЕСА_1 (ідент.№НОМЕР_1) на користь Това-риства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я», яке знаходиться у смт.Пісочин-2 Харківського району, вул.Зелена, 5; юридична адреса: м.Харків, вул.Юр'ївська, 17 (код ЄДРПОУ 36226540) 2 026 грн. 45 коп. заборгованості по розрахунках, 58 грн. 87 коп. -3% річних та 1 350 грн. 17 коп. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення 400 грн. боргу - провадження у справі припинити.

В частині стягнення 02 грн. втрат від інфляції - в задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь То-вариства з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров'я» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 861 грн. 00 коп.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №8/72/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.