Постанова № 36811057, 22.01.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа № 918/1521/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - Кошмак Л.С. (довіреність №640 від 04.04.2013 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого Підрозділу "Рівненська АЕС" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2013 року у справі №918/1521/13

Позивач: Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого Підрозділу "Рівненська АЕС"

Відповідач: Кузнецовське міське комунальне підприємство

про стягнення 336 300 грн. 31 коп.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області №918/1521/13 від 26.11.2013 року (суддя Горплюк А.М.) стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" від іменні якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 314 152 грн. 70 коп. заборгованості, 5 000 грн. 00 коп. пені, 3 968 грн. 84 коп. 3% річних та 6 726 грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Рішення в частині зменшення розміру пені мотивоване тим, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є забезпечення потреб населення та соціально значимих об'єктів міста, в число яких входять медичні та навчальні заклади, дитсадки, а також об'єкти в яких здійснюють свою діяльність органи державної влади, соціального забезпечення життєдіяльності міста та правоохоронні органи, тощо, порушення належної діяльності яких призведе до соціальної напруги в місті.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області у вказаній частині, Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого Підрозділу "Рівненська АЕС" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі та поясненнях позивач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №918/1521/13 від 26.12.2013 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу позивача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого Підрозділу "Рівненська АЕС" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2013 року у справі №918/1521/13.

Кузнецовським міським комунальним підприємством подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2002 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі - ВП "Рівненська АЕС") та Кузнецовське комунальне підприємство (надалі - Абонент) було укладено договір №1 про постачання питної води з водопроводу Рівненської АЕС та додаткову угоду №1 від 06.07.2010 року (надалі - Договір, а.с. 9-13), відповідно до умов якого ВП "Рівненська АЕС" бере на себе зобов'язання забезпечити Абонента питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2880000 м3 на рік, 240000 м3 на місяць, 7890,4 м3 на добу з максимальною подачею 420,0 м3 на годину (пункт 1 Договору).

У відповідності до пункту 2 Договору, Абонент бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні, належно експлуатувати водопровідні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, підприємство повинно оформитись на "Рівненській АЕС" як Абонент у порядку, визначеному Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. Без такого оформлення водокористування вважається самовільним.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за використану воду здійснюються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок "Рівненської АЕС" до 20-го числа місяця наступного за звітним.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач згідно актів надання послуг (а.с. 76-70) в березні-серпні 2013 року забезпечив відповідача питною водою, за що виставив відповідачу рахунки на загальну суму 1 297 873 грн. 12 коп. (а.с. 14-18, 82).

Проте, відповідач, в порушення умов Договору, лише частково оплатив виставленні рахунки в сумі 983 720 грн. 42 коп., що підтверджується банківськими виписками та платіжним дорученням (а.с. 37-52, 87).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену питну воду становить 314 152 грн. 70 коп., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 4. Договору (зміни до якого були внесені додатковою угодою №1 від 06.07.2013 року, а.с. 13) за несвоєчасне виконання розрахунків за використану воду, відповідач зобов'язувався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

На підставі пункту 4. Договору позивач нарахував відповідачу пеню (по кожному рахунку окремо з урахуванням часткових оплат) в розмірі 18 178 грн. 77 коп. (розрахунок а.с. 95).

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних (по кожному рахунку окремо з урахуванням часткових оплат) в розмірі 3 968 грн. 84 коп. (розрахунок а.с. 95).

Позов господарським судом Рівненської області було задоволено частково, з посиланням на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 314 152 грн. 70 коп. заборгованості, 18 178 грн. 77 коп. пені та 3 968 грн. 84 коп. 3% річних стверджуються Договорами, іншими матеріалами справи, а відтак є законними та обґрунтованими.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що заборгованість перед позивачем виникла в зв'язку з не перерахуванням субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам області на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №167. Так, відповідно до довідки наданої відповідачем (а.с.107) станом на 01.11.2013 року заборгованість з різниці в тарифах перед Кузнецовським міським комунальним підприємством за комунальні послуги в частині населення (з централізованого водопостачання та водовідведення) за 2011-2012 роки та 09 місяців 2012 року, становить 11 279 568 грн..

Крім того, відповідач вказує на незадовільний стан проведення розрахунків населенням міста за послуги водопостачання та водовідведення, в результаті чого у населення міста станом на жовтень 2013 року перед Кузнецовським міським комунальним підприємством утворився борг в сумі 1 351 80 грн..

Обставини викладенні у відзиві на позов відповідача, в якому він посилається на порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам області на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами влади чи органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №167, судом до уваги не беруться, оскільки даний порядок стосується відносин між державою та органами місцевого самоврядування, а не відносин між позивачем та відповідачем з приводу предмету позову.

Обставини викладенні у відзиві з приводу важкого фінансового стану підприємства цілком правомірно взяті до уваги господарським судом першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 233 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про застосування статті 233 ГК України та пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення в сумі 18 178 грн. 77 коп., до 5 000 грн. 00 коп.. Судом правомірно враховано, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є забезпечення потреб населення та соціально значимих об'єктів міста, в число яких входять медичні та навчальні заклади, дитсадки, а також об'єкти в яких здійснюють свою діяльність органи державної влади, соціального забезпечення життєдіяльності міста та правоохоронні органи, тощо, порушення належної діяльності яких призведе до соціальної напруги в місті.

А тому, господарським судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 314 152 грн. 70 коп. заборгованості, 5000 грн. 77 коп. пені та 3 968 грн. 84 коп. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 726 грн. 01 коп..

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2013 року у справі №918/1521/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого Підрозділу "Рівненська АЕС" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2013 року у справі №918/1521/13 - залишити без задоволення.

2. Справу №918/1521/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.