Рішення № 3680726, 25.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.09 Справа № 20/60/09

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МДІНА, ЛТД” (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 49)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія БудАльянс” (69006, м.Запоріжжя, вул. Леонова, 13/14)

про стягнення суми 18 804,84 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Сич І.С. (довіреність №01/12-2008 від 01.12.2008р.);

Від відповідача –Діордієв О.С. (довіреність б/н від 12.03.2009р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ТОВ “Компанія Будальянс” суми 13 987,96 грн. основного боргу за договором поставки №П-62-08, суми 941,59 грн. втрат від інфляції, 196,78 грн. 3% річних, 2 098,19 грн. штрафу, 1580,32 грн. пені, всього суми 18 804,84 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №20/60/09, судове засідання призначено на 12.03.2009р. У судовому засіданні 12.03.2009 р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 25.03.2009р.

25.03.2009р. за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав. У судовому засіданні надав банківську виписку, згідно з якою 12.03.2009р. відповідачем перераховано суму 1000 грн. На підставі ст.ст.526, 615, 625 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідач надав заперечення на позов, в тексті якого зазначив, що згідно з п.8 ст.3 Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” статус обставин, що склалися в економіці України та будівельній галузі, зокрема, визначено як обставини непереборної сили. Відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону дія таких обставин, попередньо визначена до 2012 року. ТОВ “Компанія “Будальянс” визнає позовні вимоги в частині основного боргу та не відмовляється виконати свої зобов’язання, однак у зв’язку зі скрутним економічним становищем підприємства не може їх виконати негайно. В розрахунку позовних вимог позивач посилається на неіснуючі видаткові накладні 5292 від 18.03.2008р. та 6409м від 20.03.2008р., в результаті чого завищено суму штрафних санкцій. В позові також необґрунтовано заявлено стягнення подвійної облікової ставки НБУ, а розрахунок пені зроблено з її урахуванням, що необґрунтовано завищує суму пені. Таким чином, відповідач визнав позов частково –в частині основного боргу. Нарахування штрафних санкцій, пені та індексу інфляції вважає необгрунтованим. Крім того, на підставі статті 3 вищезазначеного Закону просить відстрочити платіж. Проте, в резолютивній частині письмового заперечення відповідач просить відмовити в частині стягнення і штрафних санкцій і в частині основного боргу.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008р. між ТОВ “Мдіна, ЛТД” (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ “Компанія Будальянс” (Покупець, відповідач) укладено договір поставки №П-62-08, згідно з яким постачальник зобов’язався передавати у власність покупця будівельно-оздоблювальні матеріали, сантехнічне обладнання, системи опалення (Товар), а покупець –приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1).

Відповідно до п.п.1.2, 3.2 товар поставляється партіями на підставі оформлених видаткових накладних, в яких вказуються асортимент, кількість, ціна товару та які є невід’ємними частинами цього договору. Сторони дійшли згоди, що накладні є документами, що підтверджують виникнення зобов’язання Покупця по оплаті партії товару, та з іншої сторони, виникнення зобов’язання Постачальника по передачі партії товару Покупцю.

Пунктами 3.6, 3.9 договору передбачено, що передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної. Дата, вказана Постачальником в накладній, є датою поставки. Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем в момент підписання накладних.

У розділі 4 договору встановлено, що кожна окрема партія товару поставляється на умовах відстрочки платежу на 10 банківських днів з моменту підписання представником покупця накладної про отримання товару. Оплата здійснюється в розмірі повної вартості поставлених протягом місяця партій товару шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в його реквізитах. Оплата здійснюється на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленого Постачальником на вартість поставленої партії. В платіжному дорученні на оплату партії товару Покупець зобов’язаний вказувати номер і дату договору, рахунку-фактури на оплату цієї партії (п.п.4.1, 4.2.).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що на протязі червня –вересня 2008р. позивач згідно з видатковими накладними поставив відповідачеві обумовлений в договорі товар на загальну суму 26 031,32 грн. Передача та отримання відповідачем товару підтверджується підписами представника відповідача, який здійснював приймання на підставі довіреностей. Для оплати товару позивач перед здійсненням поставки виставляв на підставі замовлення відповідача відповідні рахунки. З урахуванням наявного боргу за поставлений раніше товар відповідач повинен був сплатити позивачу загальну суму 35428 грн.

На протязі липня - грудня 2008р. відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 21 440,04 грн., що підтверджується банківськими виписками.

У своєму запереченні відповідач позов в частині суми 13 987,96 грн. основного боргу визнав.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої грошові зобов’язання щодо оплати отриманого товару. На час звернення позивача до суду мав заборгованість у сумі 13 987,96 грн. Лише після порушення судом провадження у справі за платіжним доручення №915 від 12.03.2009р. сплатив суму основного боргу у розмірі 1 000 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення суми 1 000 грн. основного боргу відсутній, у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Позовні вимоги в частині стягнення залишку суми 12 987,96 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути втрати від інфляції у розмірі 941,59 грн. та 3% річних у розмірі 196, 78 грн. по кожній із накладних згідно з розрахунком.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 941,59 грн. за період з вересня по грудень 2008р. є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Перевіривши розрахунки 3% річних за період з 09.08.2008р. по 02.02.2009р. по кожній накладній, судом встановлено, що при його здійсненні позивачем було допущено арифметичні помилки (оскільки позивачем невірно вказано кількість днів прострочки за видатковою накладною №5292 від 05.08.2008р., за якою було здійснено часткову оплату), фактично до стягнення за вказаний період підлягає сума 172 грн. 81 коп. 3% річних.

Крім того, на підставі п.5.2 договору позивач просить стягнути з відповідача суму 2098,19 грн. штрафу та суму 1580,32 грн. пені.

Згідно з п.5.2 договору поставки у випадку несвоєчасної оплати товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплати штрафу у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару, а покупець зобов’язаний задовольнити виставлені вимоги. За прострочку оплати понад 10 календарних днів, додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов’язання є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Із змісту ст.549 ЦК України слідує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов’язання щодо оплати товару на суму 13 987,96 грн. є встановленим, розрахунок суми штрафу здійснений позивачем вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Наявність порушення зобов’язання щодо оплати товару по кожній з накладних більш ніж на 10 днів також є доведеною, однак, перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що вона підлягає частковому задоволенню з підстав, які викладено вище в частині нарахування 3% річних, а також у зв’язку з тим, що у розрахунку позивачем взято кількість днів у році 365, тоді як 2008 рік мав 366 днів. На підставі викладеного, до стягнення фактично підлягає сума 1382 грн. 41 коп. пені за період з 09.08.2008р. по 02.02.2009р.

Таким чином, позов у цілому задовольняється частково.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо необґрунтованого нарахування пені у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ. Зазначення у розрахунку позовних вимог на накладні №5292 від 18.03.2008р., а не від 05.08.2008р. та №6409 від 20.03.2008р. замість від 05.08.2008р. є технічною помилкою, яка не впливає на обґрунтованість вимог.

Заперечення відповідача в частині нарахування штрафних санкцій на підставі приписів Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” №800-VІ від 25.12.2008р. є необґрунтованими у зв’язку з наступним.

Зазначений Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла. Пунктом 8 ст.3 цього Закону, на який посилається відповідач, встановлено припис Торгово-промисловій палаті України розглядати звернення суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовників), щодо надання їм довідки про зупинення (припинення діяльності) внаслідок дії обставин непереборної сили.

Тобто, дія зазначеного Закону поширюється на суб’єктів господарської діяльності, які здійснюють забудову та регулює коло правовідносини, які виникають у зв’язку з будівництвом. Оскільки правовідносини сторін врегульовано договором поставки товару, дія цього Закону на них не розповсюджується. Положення ст.3 Закону, на які посилається відповідач, не містять приписів щодо звільнення зазначених підприємств від відповідальності за порушення грошових зобов’язань, що виникають з інших правочинів, які не пов’язані з будівництвом. Довідки про наявність форс-мажорних обставин, видану Торгово-промисловою палатою України, відповідач також не надав.

Із наведених підстав не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про відстрочку. Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, наявність яких повинна бути підтверджена документально. Інших доказів для надання відстрочки, крім посилання на зазначений Закон №800-VІ від 25.12.2008р., відповідачем не представлено.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог необхідно стягнути суму 185 грн. 82 коп. витрат на державне мито та суму 116 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Будальянс” (69006, м.Запоріжжя, вул.Леонова, буд.13, кв.14, код ЄДРПОУ 34156110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мдіна, ЛТД” (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд..49, код ЄДРПОУ 13625993, р/р26000101322489 у філії ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 313872) суму 12 987 грн. 96 коп. основного боргу, суму 941 грн. 59 коп. втрат від інфляції, суму 1 382 грн. 41 коп. пені, суму 2 098 грн. 19 коп. штрафу, суму 172 грн. 81 коп. –3% річних, суму 185 грн. 82 коп. витрат на сплату державного мита, суму 116 грн. 61 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У частині стягнення суми 1 000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 27.04.2009 р.