Постанова № 36805136, 22.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2014р. справа №913/2840/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Єгоров В.С. - за дов. №14-30 від 30.01.2013р.від відповідача:Солодовник В.С. - за дов. №31 від 25.12.2013р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської областівід02.12.2013 рокуу справі№ 913/2840/13 (суддя Фонова О.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськпростягнення 184 441 грн. 46 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення 184 441 грн. 46 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пеню в сумі 79 395 грн. 67 коп., інфляційні в сумі 63 565 грн. 69 коп., 3% річних в сумі 15 389 грн. 85 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Визнано недійсним п.7.7 договору купівлі - продажу природного газу №14/284/11 від 31.01.2011 р., а саме: «Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом».

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неповним з»ясуванням обставин справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 02.12.13 р. скасувати в частині стягнення пені в сумі 79 395 грн. 67 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з майбутнім укладенням між сторонами додаткових угод до договору, що є предметом розгляду апеляційної інстанції, яке судовою колегією розглянуто та відхилено у зв»язку з тим, що на момент розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції сторонами було укладено договір без будь-яких змін в частині порядку розрахунків, який визначено позивачем в якості підстави позову.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/2840/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних у зв»язку з невірним розрахунком як позивача, так і суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (покупець) був укладений договір №14/284/11 купівлі - продажу природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п.1.1 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об»єктів, які знаходяться на балансі покупця. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 2.1 договору, постачальник передає покупцю у 2011 році природний газ в обсязі до 2565320,0 тис. куб. м.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключено грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору та додаткової угоди №8 від 30.12.2011 р., договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення їх підписів і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 до 29.02.2012, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 02.02.2011 р., №2 від 05.04.2011 р. №3 від 27.07.2011 р., №4 від 31.08.2011 р., №5 від 30.09.2011 р., №6 від 11.10.2011 р., №7 від 30.12.2011 р., №8 від 31.01.2012 р. до договору купівлі - продажу природного газу №14/284/11 від 31.01.2011 р. сторони змінювали ціну газу.

Додатковою угодою № 8 від 31.01.2012 р. сторони виклали п.1.1 договору в наступній редакції: «Продавець зобов'язався передати покупцеві у 2011 році та у січні - лютому 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору».

На виконання умов договору, продавець протягом січня - вересня 2011 р. та лютого 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.01.11 р., від 28.02.11 р., від 31.03.11 р., від 30.04.11 р., від 31.05.11 р., 30.06.11 р., 31.07.11 р., 31.08.11 р., 30.09.11 р., 29.02.12 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання з своєчасної та належної сплати грошових коштів за отриманий газ за договором купівлі - продажу природного газу №14/284/11 від 31.01.2011 р. виконав в повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ пені в сумі 79 395 грн. 67 коп., інфляційних в сумі 89 655 грн. 94 коп. та 3% річних в сумі 15 389 грн. 85 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 89 655 грн. 94 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 15 389 грн. 85 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 15.02.11 р. по 28.03.12 р., вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 15 389 грн. 85 коп.

Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних за загальний період лютий 2011 року - березень 2012 року, проте при здійсненні власного перерахунку допустив помилку. Так, як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховані інфляційні за період, що складає менше місяця, зокрема, за період прострочки виконання грошового зобов»язання відповідачем за зобов»язаннями березня 2011 р., квітня 2011 р., травня 2011 р., серпня 2011 р., лютого 2012 р., що є неправильним, з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць. Суд першої інстанції зазначив про це, проте помилився при власному розрахунку інфляційних за період прострочки відповідачем його грошового зобов»язання за період січня 2011 р. - лютого 2011 р., оскільки невірно визначив розмір інфляційних, що підлягають до стягнення за період прострочки лютого 2011 р. у розмірі 24 486 грн. 23 коп., що, як вбачається з розрахунку позовних вимог, є сумою пені за зобов»язаннями лютого 2011 р., хоча вірною сумою до стягнення є 30 141 грн. 25 коп.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 89 655 грн. 94 коп. підлягають частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком як позивача, так і суду першої інстанції та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 69 220 грн. 71 коп.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 79 395 грн. 67 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору №14/284/11 купівлі - продажу природного газу від 30.01.2011 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.7 договору сторони встановили, що, неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до п. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 10.6 договору №14/284/11 купівлі - продажу природного газу від 30.01.2011 року, строк позовної давності за цим договором та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені у розмірі 79 395 грн. 67 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 15.02.11 року по 28.03.13 року, враховуючи укладення в добровільному порядку, без заперечень та зауважень п.10.6 договору №14/284/11 купівлі - продажу природного газу від 30.01.2011 року в частині збільшення строку позовної давності для звернення до суду із стягненням пені.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення пункту 7.7 договору №14/284/11 купівлі - продажу природного газу від 30.01.2011 року, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечить нормам частини другої статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на постанову Верховного суду України №17/034 від 04.12.2012 р., а тому вказаний пункт договору підлягає визнанню недійсним.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи скаржника щодо необхідності застосування до вказаних правовідносин правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові по справі №13/110-11 від 27.04.2012 р., оскільки зазначеною постановою визначений інший строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, ніж той, що передбачений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а у Постанові Верховного суду України по справі №17/034 від 04.12.2012 р. йде мова про інший порядок вираховування строків позовної давності.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 63 565 грн. 69 коп. слід змінити та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня у розмірі 79 395 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 15 389 грн. 85 коп., інфляційні у розмірі 69 220 грн. 71 коп. з відмовою у стягненні інфляційних у розмірі 20 435 грн. 23 коп.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 р. у справі № 913/2840/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає зміні в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних у зв»язку з невірним розрахунком позивача та суду, залишаючи без змін рішення суду в іншій частині, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 р. у справі № 913/2840/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 р. у справі № 913/2840/13 - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення 184 441 грн. 46 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», 91055, м. Луганск, вул. Т.Г. Шевченка, 102, ЗКПО 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720, пеню у розмірі 79 395 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 15 389 грн. 85 коп., інфляційні у розмірі 69 220 грн. 71 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3280 грн. 11 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення інфляційних у розмірі 20 435 грн. 23 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 р. у справі № 913/2840/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.