Ухвала суду № 3680511, 08.05.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

08.05.2009                               Справа № 2-а-4045/08/9/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Іщенко Г.М.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І.

за участю представників сторін:

позивача: Солодков О.Є., довіреність б/н від 06.05.2009;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 25.11.2008

за позовом Фірми "Крим Чай" (вул. Воровського 60, кв. 399, м.Сімферополь, 95053)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, м.Сімферополь, 95053)

про визнання недійсним рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 позов Фірми "Крим Чай" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 12.09.2008 №0012562301 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 112111,50грн., стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі з’ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

У судовому засіданні 08.05.2009 представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судове засідання 08.05.2009 представник відповідача не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Фірми "Крим Чай", суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані та відповідають нормам чинного законодавства.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Відповідачем була проведена виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Фірмою "Крим Чай" за період з 01.10.2006 по 31.03.2008, про що 04.09.2008 було складено акт перевірки №6563/23-2/30494425.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення через реєстратор розрахункових операцій грошових коштів, що надходили до каси підприємства по прибутковим касовим ордерам.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 12.09.2008 прийняте рішення №0012562301 про застосування штрафних санкцій в сумі 112111,50грн. за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з акту перевірки від 04.09.2008 №6563/23-2/30494425, перевіркою виявлені порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення через реєстратор розрахункових операцій грошових коштів в сумі 22422,30грн., що надходили до каси підприємства по прибутковим касовим ордерам.

Відповідачем поза увагою залишився той факт, що згідно з торговим патентом від 27.07.2006 №646245 за 29.07.2006 по 30.06.2007 позивачем здійснені види діяльності, що підлягають патентуванню –"Оптова торгівля на складі за адресою: місто Сімферополь, вул.Глінкі, 57". За грудень 2007 року Фірмою "Крим Чай" були прийняті грошові кошти від покупців у рахунок погашення дебіторської заборгованості згідно з прибутковими касовими ордерами. Розрахунки за спірними операціями проводилися на підставі письмових договорів, а передача товарів та оплата їх вартості здійснювалася не одночасно (оплата здійснювалася в касу позивача з наданням прибуткових ордерів, після чого оформлювались податкові накладні, а товар був отриманий за накладними у 2003, 2004, 2005роках), то відсутня необхідність проводити дані операції через реєстратор розрахункових операцій.

Крім того, актом перевірки встановлено, що до каси підприємства надходили грошові кошти від покупців за товари по прибутковим касовим ордерам, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з боку позивача відсутні порушення щодо фіксації проведення розрахунків готівкою, у тому числі, у бухгалтерському обліку.

Колега суддів, вважає, що оскільки у позивача не підтверджено факт не проведення через реєстратор розрахункових операцій грошових коштів в сумі 22422,30грн., що надходили до каси підприємства по прибутковим касовим ордерам, то відповідачем необґрунтовано застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 112111,50грн.

Факт не проведення через реєстратор розрахункових операцій грошових коштів, що надходили до каси підприємства по прибутковим касовим ордерам не доведений і можливість встановлення такого факту втрачена.

Викладені у постанові суду першої інстанції висновки про те, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 112111,50грн. згідно зі спірним рішенням від 12.09.2008 №0012562301 є неправомірним і висновки акту перевірки №6563/23-2/30494425 від 04.09.2008, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.

У зв’язку з чим суд дійшов висновку, що акт перевірки №6563/23-2/30494425 від 04.09.2008 щодо фіксування факту не проведення через реєстратор розрахункових операцій грошових коштів, що надходили до каси підприємства по прибутковим касовим ордерам, як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки №6563/23-2/30494425 від 04.09.2008, як доказ встановлення факту порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем судовій колегії не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 04.09.2008 №6563/23-2/30494425, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов факт порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", слід вважати неналежно встановленим, отже, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 112111,50грн. неправомірно.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно не проведення через реєстратор розрахункових операцій грошових коштів, що надходили до каси підприємства по прибутковим касовим ордерам, що послужило підставою до винесення спірного рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 112111,50грн. документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу.

У даному випадку застосування фінансових санкцій у сумі 112111,50грн. передбачає вилучення у Фірми "Крим Чай" грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судовою колегію не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що остаточний розрахунок за відстроченим платежем має бути проведений через реєстратор розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін, товарів (послуг) та обліку її кількості, оскільки частина друга статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються у разі, якщо у місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

Інші твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні вищевказаних нормативно-правових актів.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія звертає увагу, що у постанові суду першої інстанції помилково вказано предмет спору: "про визнання недійсним рішення" замість: "про визнання протиправним та скасування рішення". Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        Г.М. Іщенко

Судді                                         Г.П.Ілюхіна                               О.В.Кучерук